Влад Вірт - Хроніки Загрії: Туманний світ, Влад Вірт

Й ось, затиснутий супротивником, я більше не в змозі захищатися, а клешні краба дедалі глибше і глибше занурюються в мою плоть, ламаючи кістки й розрізаючи м’язи.

У куточках рота проступила кров. Спочатку вона текла тонкою цівкою, але незабаром почала фонтанувати, і вже було не зрозуміло, що доб’є мене раніше — неможливість більше дихати, втрата крові або клешні тварюки.

Мене охопила дика лють. Перемога була так близько. Перемога, ціна якої — моє життя. Лише один противник, усього один — і саме він стоїть на моєму шляху; усі ті муки, весь біль і переживання виявилися марними, усе даремно. Лють зі ще більшою силою нахлинула на мене, поглинаючи сутність, затуманюючи розум, позбавляючи болю, стаючи частиною мого єства.

Наді мною зависає друга клешня, мить — і вона змикається на шиї, відокремлюючи голову. Світ знову закрутився: земля, небо, земля. Лежу й дивлюся, як слідом падає на пісок моє бездиханне тіло. Я не можу просто так померти, це не кінець, ні…