Надія Арден - За крок до твоїх обіймів , Надія Арден

— Вона в тебе, брате, золота, — кинув Ярослав, закріплюючи бинт. — Бережи її.

—  Тепер точно берегтиму, — відповів Володя з усмішкою, вперше за довгий час відчуваючи тепло в грудях.

Коли друзі закінчили, вони розійшлися, залишивши його одного. Володя піднявся нагору, щоб ще раз глянути на дружину. Вона лежала на ліжку, згорнувшись клубочком, з легким усміхом на губах. Він обережно присів поруч і легенько прибрав пасмо волосся з її обличчя.

— Як же мені пощастило з тобою, — прошепотів він, нахиляючись, щоб м'яко поцілувати її в чоло.

Дружина трохи заворушилася, її губи ледь помітно смикнулися, але вона не прокинулася. Її обличчя виглядало спокійним, і це змусило Володю вперше за довгий час відчути справжній спокій. Він обережно ліг поруч, притискаючи її до себе.

— Відтепер я не дозволю, щоб ти знову через мене переживала, — тихо сказав він, укладаючись поряд.

Тепло її обіймів дарувало йому почуття нового світанку. Уперше за багато років він заснув з думкою, що вдома є те, заради чого варто боротися — і берегти це всім серцем.