Влада Клімова - Крихка вірність, Влада Клімова

– Все, йди! Ніколи більше не потрапляй мені на очі. У тебе своє життя, а в мене -своє. Грайся з татовою донею, а я житиму у власному світі й забуду про все, що ми пережили... – я замовкла й захлинулася слізьми, а Террі тихо пригорнув до себе й поцілував у болючу макітру.

Після цього дотику я більше не мала жодних аргументів для спротиву й блаженно тонула в його обіймах. Терренс ще остерігався мого агресивного настрою, але відчував наскільки ми єдині й полегшено зітхнув:

– Хіба можна забути те, що ми пережили? Я кожної миті повсюди бачу очі: блаженні, кохані, навіть злі. Але вони МОЇ та з цим уже нічого не вдієш. Навіщо мені ще хтось, коли саме ти відібрала душу?

Всередині мене змагалися кохання й гордість. Вони борсалися й хотіли здолати одне одного. Я відчувала як від тієї битви втрачаю сили та боялася впасти на міську бруківку. Ось тільки поруч зі мною був Він і рідні руки не дозволять цьому статися. Я ще вагалася якусь мить, а потім ми зліпилися блаженним поцілунком, посеред гамірної вулиці та пам’ятали лише, що нероздільні.

Розділ 14.

– Куди ми їдемо? – покірно запитую у Террі та з насолодою слухаю його серце. Ми сидимо на задньому сидінні таксі й він легенько пригортає мене до себе обома руками. Пестить щокою мою голову і це найчарівніша мить з усіх, що я пережила за останню страшну добу.

– Побачиш, – таємниче посміхається він і так млосно зітхає, що в мене починається новий напад щастя.

В нетерплячці я заплющую очі й божеволію від передчуття того, що на нас чекає. І неважливо де це буде, хоч на задвірках Гарлему, тільки б знову відчути всю силу його Кохання у собі... Боже, від таких палких думок я знизу вся мокра! А що як моє збудження протече крізь легеньку сукню? Жахливий сором! Але ж і зупинити нестримні бажання не виходить, бо навіть від Його подиху я втрачаю свідомість.

Терренс розраховується й ми прямуємо до Ланграму, на п’ятій авеню. Я прикриваюся ним як щитом, щоб ніхто не бачив мене ззаду, а він лагідно притримує за талію й нахиляється ближче:

– Там усе в порядку. Але нагорі я точніше оціню: наскільки...

– Террі, ти неможливий! – лише нам відомий зміст думок, що перетинаються поглядами. Ми мовчки просимо ліфт їхати якомога швидше.

– Але ж саме за це ти й покохала мене! – чую у відповідь і ноги підкошуються від бажань та жаги. Я вже майже дві доби не відчувала його у собі. Це страшенно довго! Я намагаюся не дивитись у ті салатові озера, бо наразі просто розірвуся на шматки й не встигну відчути його неквапливих кроків до повного шаленства.

– Так. Ти зробив все для того, щоб я собі не належала...

– Я пишаюся цим і належу тобі. А більше нічого й не треба. Ніколи...

За порогом номера гра слів припиняється й ми зриваємо одяг, не пам’ятаючи себе. Речі розлітаються по всій кімнаті, а дихання збивається й серце горить та з кожним ударом все настирливіше вимагає втіхи. Кров у жилах скаженіє, мов під дією невідомого препарату. Світ періодично гасне, а потім спалахує яскравим вогнем...

Ми поїдаємо вуста одне одного жадібно й безжально та шукаємо руками найжаданіші місця для пестощів. Хочеться обійняти відразу все, адже ми не бачилися дуже довго та страшенно скучили за дорогими тілами.

Террі падає переді мною на коліна й тепер я розумію стан коханки Майкла, коли перервала їх заняття на кухонному столі. Зі стогоном сама стягую мокрі трусики й захлинаючись прошу:

– Візьми її... Террі, я не можу жити без тебе! Що ж ти наробив... – тепер красиві слова вже не підвладні мені, бо я відчуваю його язик глибоко в собі та збуджуюся все більше. Мої пальці борсаються у його прекрасному волоссі. Я розсуваю ноги ще ширше й притискаю обличчя туди, де неймовірно солодко...

Коханий міцно тримається за мої сідниці та не дає впасти додолу. А я дуже хочу зробити це на пухкому килимі готельного номера. Мені байдуже: чисто там чи ні? Хоча здається - так.

Я кінчаю від нестерпної прелюдії та в запамороченні облизую власні губи й продовжую випорскувати з себе божевілля до його рота. Мій звабник стогне й жадібно поглинає мою вологу та несе до ліжка.

– Чому? Я хотіла на підлозі... – ще пульсуючи шепочу я, коли Терренс зголодніло всмоктує мої соски. Сьогодні він трішки брутальний і нетерплячий.

– Іншим разом, як зовсім здичавіємо. А поки моя русалонька буде кохатися зі мною в ліжку. Здається воно пасує до нашої втіхи... – загадково натякає він, що на великому полігоні спекотно буде скрізь. Від уяви, що він уже глибоко в мені стає навіть боляче, але Террі не квапиться й тримає свій улюблений стиль.

Як він може стільки терпіти? Ось його долоня обережно повзе по мені донизу, зупиняється біля самого клітора й безжально повертається нагору. Він лагідно стискає мою шию, потім пальці торкаються губ і потрапляють до рота, а далі повертаються тим же шляхом вниз. Я хапаю його руку в себе на животі, міцно притискаю й мені здається, що матка зараз просто вибухне.

Невблаганні очі Терренса стали темно-зеленими й плавляться в мені. Чому він завжди так довго катує цими пекучими заморочками? Але ж саме після нетерплячки в очікуванні казки – я божеволію підряд по кілька разів! Далі я тягну руку свого спокусника на лобок та демонструю: чого саме хочу. Наші погляди переплітаються магічною хіттю і я стогну, відчувши його пальці в гарячій глибині...

Мені вже не треба підказувати: чого хоче він і я вправно збуджую набряклий до скам’янілості фалос. Террі молить очима: не зупинятися. Тоді я підсуваюся так, щоб йому було добре видно місце де він чаклує пальчиками, а сама починаю зрадливо дмухати на його трепетне створіння. Ще мить і я вперше торкаюся губами шовкової голівки та прошу: