Вікторія Ван - Мій особистий ворог, Вікторія Ван

Після дивного сну, я більше не змогла заснути, і вставши з ліжка о четвертій ранку, я вирішила зробити домашнє завдання, а також дещо підучити.

З голови весь день не виходила вчорашня, підслухана мною розмова. Погані відносини Техьона з батьком я помітила ще у перші дні моєї тут появи. Відносини ж мого зведеного брата і моєї матері, тепер, після почутого, здаються мені дивними. А ще мені дуже не подобається, як вони про неї виражаються. Звідки така не любов до жінки, яка по віку старша за них удвоє? Все це не давало мені спокою, і я заприсяглась собі все з'ясувати, а ще я заприсяглась, вкотре, не бути боягузкою. Я більше ніколи не буду ховатись, а особливо від Техьона.

Закінчивши з нарізанням помідора, я почала розкладати шматочки на хліб, біля ніг крутився Черниш, який цим заважав, адже кілька раз я вже ледь не полетіла на підлогу, перечепившись через нього.

Закінчивши з розкладанням, я почула звук автомобіля.

- Блін… - Швидко розклавши бутерброди на тарілку, я збиралась вже по звичці втекти, прихопивши з собою кота у кімнату, але в останню мить зупинилась.

Дурепа, яка ж я дурна боягузка.

Поставивши тарілку на стіл, я сіла і взявши бутерброд почала його пережовувати. Не факт, що він узагалі мене помітить, якщо, звісно, не загляне на кухню перекусити. Чорний кіт так же крутився біля стільця, чекаючи на свою частку.

Після кількох хвилин, я почула звук дверей, які захлопнулись, і голоси. Техьон приїхав не один. Я не могла розібратись про що саме говорили хлопці, але я чітко чула, як голоси наближаються.

- Я нікуди не піду, перш ніж не заповню свій шлунок… - Через нервозність, яка мене охопила, я не змогла розрізнити, кому з хлопців належить голос.

- Тільки швидко… - Чонгук, його голос я вже знала добре.

- Угу. – Хлопець це вимовив досить тихо, але я все почула, адже стояв він біля дверей, які після цього відразу відчинились.