Інна Романова - Мій фантастичний хлопець, Інна Романова

- Ой, погляньте, а хто це на віртуальному побаченні? - зауважує Світлана, сама вона намагалася розібратися з алгоритмом, але постійно відволікалася і тому успіхів особливо не спостерігалося.

- Ти б краще так за алгоритмами захоплено стежила, як за нами, - насмішкувато помітила Іра, яка переписувалася з Ігорем. 

- У мене немає особистого життя, ось я за вашою і стежу, - Свєта абсолютно нічого поганого в цьому не бачила.

- Світлано, ну які побачення, яке особисте життя, ми з моїм партнером-чоловіком йдемо вбивати чудовиськ, не жартуй так ! - я хотіла розставити крапки над і. 

- Кішко, ти тут? - упс, я зовсім відволіклася.

- Вибач, сусідки по кімнаті мене затримали, - попросила вибачення у Вовка.

- Так а що за плітки? - запитав мій чоловік.

- Я допомогла одному популярному хлопцю і тепер розплачуюсь за свою доброту.

- Він гарний? 

- Дорогий чоловіче, ти у мене самий красивий! - жартівливо написала я. - Підемо в рейд?

- Звичайно, я веду, - відписався Вовк, ось хто справжній чоловік, за яким як за кам'яною стіною.

Після закінчення рейду, ми ще трохи просканували нежилу територію і вирішили завтра спробувати зареєструватися в парний турнір.

- Мила моя дружино, я спати, - пише Вовк.

- Надобраніч! - відповідаю.

- Довго не сиди, завтра на заняття. Надобраніч тобі, спи солодко! - я побачила, що він офлайн.

Я за місяць звикла до нашого щоденного спілкування, легкого і невимушеного. Поступово ми зближуємося, обговорюємо особисті питання, просто дізнаємося як пройшов день.

Не знаю до чого це призведе, але Сірий Вовк мені подобається.

- Анно Котіна, Ви були зараховані в команду університету з кібербезпеки. Але так як ви всього лише першокурсниця, то працювати треба буде багато і наполегливо. Ви готові? - до мене підійшов керівник кафедри інформаційної безпеки Олексій Володимирович.

- Так. Я готова! - я довго думала, погоджуватися чи ні, мені не хотілося зайвий раз перетинатися з Алексом, але в той же час це була прекрасна можливість для мене, як майбутнього фахівця. І я вирішила, що кар'єра і розвиток професіоналізму вище страхів.

- Олександр Вовк буде Вашим наставником, ми заздалегідь обговорили це і домовилися. Підійдіть до нього, він все розповість. Групове заняття по понеділках і п'ятницях з 16 до 20.

- Добре, дякую! - сказала я викладачеві.

Ну що ж, мінімізувати наше спілкування з Алексом не виходить, але ж ніхто мене не змушує закохуватися в нього повторно. Так, дуже гарний і привабливий, до завмирання серця, але ж у мене є мій вірний Сірий Вовк!

- Аню, привіт! - до мене знову підійшов цей Андрій з юрфаку. Мене починає сильно напрягати його наполегливість і майже переслідування.

- Привіт, що ти хочеш? - грубо запитала я.

- Це правда, що ти з Вовком? - він похмуро і зло дивиться на мене.

- Що? Це не правда! А взагалі, яке тобі діло до мого особистого життя? Ти знаєш, це вже схоже на сталкерство, припиняй, будь ласка! - сказала я.

- Я ж люблю кохаю! - хлопець намагався схопити мене за руку.

- Що тут відбувається? - до мене стрімким і в той же час спокійний кроком підійшов Алекс. Я несвідомо, шукаючи захисту, взяла його за руку.

- Все нормально. Андрій вже йде. Так?

- Так! - агресивно бовкнув студент і пішов. Я видихнула з полегшенням і помітила, що тримаю Алекса за руку.

- Ой! - випустила долоньку. - Вибач, я ненавмисно. 

- Аню, що це тільки що було? - не зрозуміла, а цей чому такий злий?

- Він мій дуже наполегливий залицяльник і останнім часом переходить границі, якщо чесно. Він з юрфаку. Старшокурсник. Це все, що я про нього знаю.

- Мені з ним поговорити? 

- Не треба, я розберуся сама. Алексе, до мене підходив Олексій Володимирович і сказав, що ти тепер мій наставник. Дякую тобі, я буду дуже старатися! - ми йшли в сторону залу тренувань.

- Поки що нема за що. Тобі треба буде дуже багато займатися, ти готова? - хлопець подивився мені в очі, намагаючись знайти підтвердження моєї готовності.

- Так! Я буду працювати на максимумі можливостей! - я активно закивала головою.

- Розумниця! Дивись, ми прийшли, це наша ігрова і тренувальна база. Тут відбуваються командні заняття, де ми атакуємо один одного, будуємо мережевий багаторівневий захист і потім його взламуємо. Твоя задача на сьогодні вивчити нашу поточну систему управління погрозами, принцип її побудови, кожного окремого шару. Сідай, - Алекс посадив мене за головний комп'ютер.

Я захоплено читала, забувши про все на світі. Як цікаво ... А тут вони зробили скрипт, що сповіщає про спробу зовнішнього проникнення ... Як лаконічно і ємко, грамотно зроблено.

Через три години я отліпилась від монітора. 

Алекс і ще троє людей сиділи за комп'ютерами і активно клацали по клавіатурі.