Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця, Вікторія Хорошилова

— Травми хоч і звучатимуть страшно, але до ранку, після капсули відновлення, буде знову активною дитиною. Вона у вас перша внучка?

— Четверта. Але троє вже зовсім дорослі. Уже й забув, як це дитячі травми і як це страшно. Що в неї?

— Перелом щелепи, закритий, без зміщення. Це нам просто казково пощастило, інакше операція. Потім, тріщина в коліні і набряки в місцях ударів при падінні. І на закуску, легкий струс мозку.

— Її батьки мене придушать.

Уранці дідусь забрав мене додому. Лікар попередив його:

— Приїдете додому, укладіть спати, нехай спить стільки, скільки їй потрібно, тільки переодягніть у піжаму. Коли прокинеться, буде активною і голодною.

Брати допомогли дідусеві мене переодягнути. Відзвітували, що торт цілий.

— Якби ви торт зачепили, я б вас висік.

— Хто ж знав, що вона так образиться тоді. Інші торти вона всі нам віддавала, а цей раптом їй знадобився.

Сьогодні в мене почалися заняття, частину з них я буду проходити з учителем вдома. Частину самостійно. Дітей мого віку надто мало і тому вирішили, що вчитись буду вдома, а гулятиму з близнятами і, можливо, подружусь ще з кимось. Додому прийшов чоловік, спочатку він розповідав математику, а потім, несподівано для мене, поклав руку мені на коліно і погладив її. Я сьогодні була в новій сукні і виглядала справді, як першокласниця.

— Ну що ти, мила, напружилася, — сказав він лагідно і погладив коліно вже не через тканину, і став його задирати.

Я зіскочила зі стільця і відійшла від нього.

— Не нервуй ти так, вдома, крім нас, нікого немає. Нас, маленька, ніхто не потурбує.

Він зробив різкий кидок і зловив мене. Далі було те, чого боїться будь яка доросла дівчина, а якщо врахувати, що місцеві бачать у мені дитину...

Прокинулася я в ліжку з серцем, що шалено калатало, у своїй піжамі. Там, м'яко кажучи, було неприємно. Почула, що вдома брати й дідусь. Вони голосно говорили, і здається, брати в ролях розповідали про свою практику. Я навіть не вмиваючись побігла до них. Мене колотило від страху. Вони затихли, побачивши мене на сходах.

— Що сталося, сонце моє? — запитав ласкаво дідусь.

А я розумію, що мене все ще калатає, мені соромно і страшно одночасно.

— У мене уроки вже розпочалися? — вирішила запитати.

Просто неприємні відчуття вже минули, і я почала розуміти, що це, можливо, був сон, кошмарний, але сон.

— Ні! Сестро, помилуй, ми тільки закінчили рік! — награно весело сказав Дерек.

— Що тобі, моя хороша, наснилося?

Я почервоніла. Дідусь став зібраним, брати затихли. Мене посадили на високий стілець. Дідусь братам показав кулак і м'яко запитав.

— Ти щось дивилася про взаємини чоловіка і жінки, і тобі наснилося.

— Я такого ніколи не дивилася, але все було так реально! Я, коли прокинулася, було відчуття, що все було насправді, аж до залишкових відчуттів.

Дідусь завис, Дерек сказав:

— Ми говорили, що вона дуже розумна. Іноді такі слова говорить, що голова пухне.

— І що тобі наснилося.

— Що в мене було заняття з математики і викладач почав виявляти до мене інтерес як до дорослої.

— У твоєму сні він дійшов до, ти, сподіваюся, зрозуміла чого?

Кивнула.

— Я намагалася втекти, а він спіймав і сказав, що вдома нікого немає і що ніхто... — почала гикати і не змогла говорити.

— Я зрозумів.

Дідусь узяв на руки і вручив Янушу.

— Укутайте сестру в теплий м'який плед. З рук не спускати.

Вже на етапі укутування я почала засинати.

— Люба, я запрошу колегу, він подивиться твій сон, добре? — кивнула. — Ти ж обличчя бачила того поганого дядька? — знову кивнула. — Щоб були вдома і нікому ні слова про сон. Заснула, добре. Значить, буду з дому дзвонити.

— Дідусю, ти думаєш у неї, як і в мене дар? — запитав тихо Януш.

— Так, тільки твій після переляку закрився і тільки починає прокидатися. Потрібно її дар зберегти, а вона злякалася до чортиків.

— Ти вважаєш, що це майбутнє? Я ж не зможу виїхати в академію тепер! — заявив Дерек.

— Цьому можна запобігти. Уже кілька десятиліть надходять скарги від батьків, що хтось із викладачів, які приходять, поводиться неналежно, це м'яко кажучи. Але все це з'ясовується, коли діти починають скаржитися на погане самопочуття — жахи і біль здогадайтеся де. При цьому, це не тільки дівчатка.

— Вдавлю гада.

— Повір, про це мріють надто багато дорослих, а він стирає про себе і про те, що трапилося, спогади.

Прокинулася я на руках у брата. Від моєї голови прибрав руки незнайомий чоловік. Дідусь стояв поруч.

— Як почуваєшся, Ліє? Сон пам'ятаєш?

— Ні.

— Добре.

— А що мені наснилося?

— Кошмар.

Просто кивнула. Менталіст подивився на мене уважно.

— До цього давно кошмари були?

— Понад рік, після смерті бабусі.

— Якщо ще будуть кошмари, кажи дідусеві. Допоможемо. Можете дати їй свободу.

Мене виплутали з пледа і я втекла вмиватися й одягатися.

— Вдалося?

— Усе чітко видно. Розумієш, у чому заковика, він не працює в освіті і не є викладачем.

— Але ви ж його знайдете? — запитав Януш.

— Знайдемо. Але сестру одну не залишайте.

Я швидко прибігла вниз і залізла в холодильник.

— Треба ж, у вас терпіння вистачило! Дереку, дістанеш торт?

— Із задоволенням, мала!

— Дідусю, ви будете? А то, я точно знаю, брати не лопнуть.

— Будемо, це потрібно заїсти.

— Може, кашу до торта? — запитав дідусь.

— Ні. Інакше я знову без торта залишуся.

Мені відрізали три невеликих шматочки і один дали зараз, а два інших на потім залишили. Решту дорослі з'їли. Я навіть помацала животи братів.

— І куди тільки влазить?!

Відповіддю мені був дружний регіт. Після їжі брати налаштовували мені планшет і телефон і взагалі з рук не спускали.