Волтер Айзексон - Стів Джобс

iPod Shuffle, який представили у січні 2005 року, був навіть більш революційним. Джобс дізнався, що функція перетасування пісень на iPod, яка дозволяла програвати композиції в хаотичному порядку, стала дуже популярною. Людям подобалося дивуватися. Вони також були надто лінивими для того, щоби часто складати і переглядати свій список пісень. Деякі користувачі просто божеволіли, так хотіли дізнатися, чи пісні і справді граються в довільному порядку, і якщо так, то чому їхній iPod завжди повертався, скажімо, до Neville Brothers. Та характеристика і призвела до появи iPod Shuffle. Працюючи над флеш-програвачем, який був би маленьким і недорогим, Рубінштайн і Фейдел в той же час продовжували трудитися над тим, щоби зробити екран меншим.

— Не давайте екрану взагалі, — висунув Джобс свою божевільну пропозицію.

— Що?! — аж підскочив Фейдел.

— Просто приберіть екран, - наполіг Джобс.

Фейдел тоді запитав, як же користувачі будуть обирати пісні. Джобс відповів, що споживачі не будуть обирати пісні, натомість вони гратимуться в довільному порядку. Врешті-решт, це ж пісні, які вони вже обрали. Потрібна була лише кнопка, щоби пропустити пісню, слухати яку немає зараз настрою. «Прийми невідомість»,

- було написано на рекламах.

Конкуренти відходили, а Apple продовжувала втілювати новації, і таким чином музика стала великою частиною бізнесу Apple. У січні 2007 року продажі iPod склали половину всіх прибутків Apple. Ці прилади також додали блиску торговій марці Apple. Але більший успіх чекав на крамницю iTunes. Продавши мільйон пісень за шість днів після запуску у квітні 2003 року, крамниця продала 70 мільйонів пісень за перший рік свого існування. У лютому 2006 року крамниця продала мільярдну пісню, коли 16-річний Алекс Островський із Вест-Блумінгтона, що у штаті Мічиган, купив пісню «Швидкість світла» гурту Coldplay. Джобс особисто зателефонував юнакові, привітав його як мільярдного покупця і подарував десять пристроїв iPod, іМас і музичний подарунковий сертифікат на 10 тисяч доларів.

Успіх крамниці iTunes також мав тоншу вигоду. До 2011 року з’явився новий важливий бізнес: потрібно було стати службою, якій люди довіряли інформацію про себе та свої банківські деталі. Так, як і Amazon, Visa, PayPal, American Express та деякі інші служби, Apple створила бази даних тих, хто довіряв їм свої електронні адреси й інформацію шодо кредитних карток для забезпечення простого та безпечного здійснення покупок. Це дозволяло Apple, скажімо, продавати підписку на часописи через їхню інтернет-крамницю. І коли це ставалося, то саме Apple, а не видавець часописів, уходила в особистий контакт із передплатником. Оскільки крамниця iTunes продавала відео, додатки і підписки, кількість активних користувачів у їхній базі даних становила 225 мільйонів. Так Apple дав початок ері цифрової комерції.

МЕЛОМАН

Пісня його життя

Що в його iPod

З розповсюдженням феномену iPod поміж людей, наче вірус, ширилося питання. Його ставили кандидатам у президенти, різного роду знаменитостям, британській королеві та всім іншим меломанам із білими навушниками: «Що у твоєму iPodP.».

Все почалося з публікації у 2005 році в New York Times, у статті Елізабет Бамілер, де вона детально аналізувала відповідь президента Джорджа Вокера Буша на вищезгадане питання. <‘.iPod Буша багатий на традиційну кантрі-музику, - повідомляла вона у своїй статті. — У нього було вибране із творчості Вана Морісона, чия Brown Eyed Girl була улюбленою піснею Буша, а також колекція Джона Фоґерті, серед якої, передбачувано, була й пісня Centerfield». Вона попросила Джо Леві, редактора часопису Rolling Stone, проаналізувати такі музичні смаки Буша, і ось як він це прокоментував:

— Цікава тут така річ — президенту, виявляється, подобаються артисти, яким не подобається він.

«Вручивши свій /Рой?другові, коханій чи незнайомцю, що сидить поруч з тобою в літаку, ви відкриваєте себе, наче книжку, - писав Стівен Леві у книжці The Perfect Thing. - Достатньо лишень пройтися вашою музичною бібліотекою за допомогою отого клацаючого кружальця, і, музично кажучи, ви голі. І це не просто каже про ваші смаки — це дає змогу зрозуміти, хто ви». Отож одного дня, коли ми сиділи у вітальні Джобса й слухали музику, я запитав його, чи не показав би він мені, що в його iPod. Ми сіли поруч, і він стрибав пальцями поміж своїх улюблених пісень.

Зовсім не дивно, що там виявилися всі щість «томів» піратських записів Ділана, включно з тими піснями, що найперше Джобсу запали в душу, коли вони разом із Возняком ще на бобінах їх переписували задовго до офіційного опублікування. Крім цього, там були й п’ятнадцять інших альбомів, починаючи з найпершого, іменного. Bob Dylan (1962) - до збірки Oh Mercy (1989). Джобс чимало сперечався з Енді Герцфельдом та іншими, що подальші альбоми музиканта (по суті, всі, після Blood on The Tracks {1915)), були не такі потужні, як його рання творчість. Таке твердження мало для Джобса лиш один виняток - Діланова пісня Things Have Changed з фільму «Вундеркінди» (Wander Boys). Зауважу також, що його колекція не містила Empire Burlesque (1985), альбому, який Джобсу приніс Герцфельд саме тоді, коли Стіва поперли з Apple.

Іншою знахідкою в його /Роі/-плеєрі були The Beatles. Там були сім їхніх альбомів: А Hard Day’s Night, Abbey Road, Help!, Let It Be, Magical Mystery Tour, Meet The Beatles! і Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band. Далі були шість альбомів Rolling Stones: Emotional Rescue, FlashPoint, Jump Back, Some Girls, Sticky Fingers і Tatoo You. У випадку з Діланом та Beatles, ті їхні альбоми, в більшості своїй, містили всі пісні, без винятку. Однак, на його думку, альбоми можуть чи навіть повинні розбиватися, тому' у випадку з Rolling Stones та іншими виконавцями альбоми містили всього три або чотири пісні. Колишня його дівчина, Джоан Баез, була там представлена збіркою з чотирьох альбомів, включно з двома версіями пісні Love Is Just а Four-Letter Word.

To була музика хлопця з сімдесятих, серце якого лишилося у шістдесятих. Там були також записи Арети Франклін, Бі. Бі. Кін-га, Баді Голлі, Джоні Кеша, Донована, Дженіс Джоплін, Джиммі Гендрікса, Дона Макліна і Джона Меленкемпа, а також гуртів: Jefferson Airplane, Buffalo Springfild, Doors, Simon and Garfunkel та навіть Monkees (I’m a Believer) і Sam The Sham (Wooly Bully). Лише близько четвертини пісень належали сучаснішим артистам, до них належали: Алісія Кійс, Дідо, Сіл, Джон Меєр (друг Джобса та Apple), Мобі (так само), 10000 Maniacs, Black Eyed Peas, Coldplay, Green Day, U2, Talking Heads.