Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова

Було несподівано, коли мама зателефонувала.

— Донечко, зайди додому сьогодні обов'язково! — і таким тоном було сказано, що я вирішила уточнити.

— Бити не будеш?

Мама сторопіла і сказала ласкаво.

— Придушу в обіймах.

— Тоді гаразд.

Алекс поруч стоїть, усміхається.

— Зараз прийдемо, робочий день уже закінчився.

Удома у моїх був Лішкорт із дружиною. Він мені одними губами сказав:

— Вибач, я все розповів.

— Мам, усе буде добре, у мене така компанія буде.

— Знаю вже, — проворчала вона. — І тобі з Талішею буде не нудно.

Мені на руки з розбігу застрибнула Іза. Я її міцно обійняла і полоскотала легенько. Мала задоволено розсміялася і втекла до батька, який увійшов до хати.

— Опа, магістре, здрастуйте. Що сестричка накоїла? — він підхопив свою кнопку на руки. Потім подивився на Талішу і мене з Алексом. — Так-так, мала, колись, що задумала?

— Та так, нічого нового, позбавити світ декого.

— Хм. І хто йде?

— Точно не ти! І навіть не мрій, зв'яжу!

Таліша сидить, тихо посміюється.

— Це ще двоє не прийшли, — повідомила їй тихо моя мама — Балаган буде ще той, таке приховати від братів. Ліє, батько в курсі?

— Ні, і дідусь теж.

— Випороти б тебе...

Батько з дідусем відреагували спокійно, Ронбер був похмурим, а Януш тільки сумно зітхав.

— Ти знав? — гаркнув на нього старший брат.

— Здогадувався, намагався не дивитися занадто далеко. До того ж часом далеко її майбутнє і не видно. Але зараз чітко бачу, що вона піде в саму гущу подій і якщо вона сама цього не зробить, її заберуть, і ми її ніколи більше не побачимо. А так є шанс, що повернеться. Там суцільні варіанти нечіткі.

— Мабуть, на місці доведеться рішення ухвалювати. Я бачу поки що які варіанти і що за проблеми.

Рідні були в різному настрої. Мама хотіла замкнути мене вдома. Тут допомогла Таліша, заспокоїла її і сказала:

— Якщо таких замикати, буде тільки гірше, по собі суджу. Мене батько одного разу замкнув, щоб на закриту вечірку з поганою компанією не пішла. Закінчилося тим, що я вилізла у вікно і втекла. Додому повернулася через кілька тижнів. Він мене ледь не висік, добре, що не спіймав. А коли наступного разу замкнув, я знову у вікно полізла, але тут мені не пощастило і я впала з другого поверху і зламала обидві ноги. Батько тоді сильно злякався і більше не замикав. Знав, що все одно зроблю так, як вважаю за потрібне.

Тато зітхнув і згріб мене в обійми.

— Моє кошеня, як швидко ти подорослішала. Була така маленька, спритна кнопочка. Постарайся бути обережною і не ведися на провокації. Ми тут, якщо що, постоїмо за себе. Тож, якщо раптом будуть нами шантажувати, посилай у ліс до дідуся, нечисть підгодуєш.

— Спасибі, тату, я кохаю тебе.

— І я тебе, малятко. Ну що, на коли вирішили?

Я подивилася на Лішкорта.

— Ну, якщо Таліша зможе пожити у вас, то хоч завтра.

Подивилася на Алекса.

— Я зараз уточню в інших.

Усі вирішили, що тягнути нічого і висуваємося ми завтра. А сьогодні я обійняла родину і пішла збирати все, що може стати в пригоді. Складали у свої сумки-артефакти, які можуть вміщати великий об'єм і при цьому мають стабільну вагу. Тейлін з Анресом прийшли до нас цього ж вечора зі своїми компактними сумками.

— Ми у вас переночуємо, інакше в нас на хвості буде весь мій виводок. Ледве відбився від кішок. Ні мене, ні матір, взагалі не слухають. Довелося тещу викликати, хоч вона їх напоумила.

— Що ви дітям сказали?

— Неважливо що, вони дізналися, що з тобою йду. І всі хочуть із нами. Я Марійку з сумки дістав, добре вчасно помітив. Довелося за хвіст цю грудку хутра витягувати, вона до середини залізла і знепритомніла. Мало не посивів на місці.

— Він так кричав, що будинок ходором ходив, — сказав тихо Анрес — прямо не впізнав молодшого брата.

Лішкорт прийшов за кілька годин із трьома коробками піци і похідною сумкою-артефактом.

— Дивлюся, майже всі в зборі. Це перекусити, і я теж у вас посплю, щось неспокійно мені.

Я переглянула долю так, щоб усі бачили.

— Нападів ніяких на нас не буде. Бачите, до кордону спокійно доберемося. Хм, час уже пізній.

— Що ти задумала? — запитав Алекс.

— Потрібно мене під хлопчика замаскувати.

— Логічно. Щоб ти не сильно впадала в око, — підтримав Анрес. — Зріст у тебе нормальний. А ось коса видає з потрохами.

Задумалися, хто мене ввечері постриже. Виявилося, дружина Діка хлопчаків сама машинкою стриже і навіть чоловіка. На мене дивилася і зітхала.

— Відрощу потім. Головне, зробити з мене хлопця на цю авантюру.

Вона взяла машинку і швидким рухом відрізала косу. Вона залишилася скріпленою з двох кінців. А потім подивилася на Алекса і сказала:

— Вам потрібно зробити однакові зачіски, ви трохи схожі. І будете схожі на братів. Алекс, не нервуй, для подружжя та ідеальних половинок це нормально, бути зовні схожими. Ви ідеально доповнюєте одне одного.

Через годину ми з Алексом були як брат і сестра. А коли я сходила переодягнутися й одягла спортивний топ, що фіксує груди й робить їх трохи плоскішими, а потім іще вільну футболку й спортивну кофту вдягла, то взагалі на хлопця стала схожа. На підлітка років сімдесяти.

— Ну як вам?

— Дитина, — сказав Тейлін, — можуть документи попросити.

— У дітей їх немає.

— Ти справді на мого брата схожа. У нього, до речі, є посвідчення особи, для поїздок батько йому зробив. Думаю, ми запозичимо його і попрошу посидіти брата вдома.

Алекс одразу сходив до батьків. Його батько прийшов із ним і ще приніс мені хлоп'ячого одягу.

— Клас! Ви обережно там, а артефактів взяли з собою?

Довелося викласти все що є, його батько похитав головою і сказав:

— Малувато буде. Так-с, сподіваюся повернете, інакше ви будете писати пояснювальну записку, де я їх посіяв. І Лія, у дідуся ще деякі попроси, дзвони просто зараз!