Тетяна Гуркало - Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало

І чому вона вирішила, що Льонок добра бажає?

Хоча з чого їй бажати зла?

— Нічого не розумію, — сумно зізналася Маяліна.

— Я теж, — підтримав її чоловік. — Ось кому я взагалі потрібний, щоб заради мене розводити інтриги?

— Мабуть, це через мене, — сказала Маяліна. — Вона мене в сад водила шукати кузину, а там навіть альтанки не було. І чому я вирішила, що просто пішла не тією стежкою? Де моя голова?

— Там, де й моя. Мене давно попереджали, що дівчата мене до добра не доведуть. Якось мало не вбили і на тобі...

А потім вони чомусь сміялися, хоч Маяліна не розуміла чому. Просто було в цій ситуації щось кумедне. Звела доля двох безголових. В нього пляшка вина в кишені і не має, з чого його пити. Вона взагалі спати збиралася, а потім так і пішла у нічній сорочці та халатику, добре хоч його не забула. А навколо поклади пилу та ніч. Безглуздо так.

***

Ранок, незважаючи на слова Мелани, почався для наречених зовсім не з годування коней залишками вчорашніх яблук та плетіння вінків. Почався він з грандіозних пошуків пропавшої Качечки.

— Викрали, — похмуро всім доводила художниця, що проспалася і засоромилася вчорашньої поведінки. — Вона ж дурна, її виманили та викрали.

— Хто б казав про дурість, — пробурчала блакитноока Чайка.

— Але ж кудись вона поділася, — продовжила наполягати на своїй версії Купена.

— А може, вона втекла, — сказала Іволга і позіхнула в долоню. — Раптом не одна ти не хочеш заміж.

Художниця спалахнула і почала болісно підшукувати слова для відповіді, але знайти їх не встигла. Бо Волошка, що саме дійшла до наступних дверей, відчинила їх, зазирнула в кімнату і різко зачинила. Напевно, надмірно різко. Тому що звернули на це увагу всі, і розпорядниця навіть не стала слухати лепетання про те, що там нікого немає. Просто смикнула двері на себе, а потім стала лаятись так, ніби була не придворною дамою, а портовою торгівкою, у якої бродячий кіт щойно вкрав копчену рибину. Лаялася вона на всіх. І на Волошку, за те, що не змогла тихенько від дверей відступити, не привертаючи нічиї уваги. І на свою цікавість. І на курок, що збіглися як на цирк, мабуть, маючи на увазі як наречених, так і служниць. Але в першу чергу на парочку, що спить на софі, притулившись один до одного. Виглядала парочка цілком пристойно, але хто ж тепер повірить, що перед тим, як заснути, нічим непристойним вони не займалися?

— Ага, я ж казала, що знаю, за кого вона заміж вийде, — задоволено сказала Мелана Ліїн, теж зазирнувши в кімнату, і відвівши подругу вбік від натовпу, що продовжував рости біля дверей. — І характерний жест намагалася зобразити. І непритомна шльохнулася. Головне, щоб цього бовдура не вбили до того, як він свого демона зустріне. А як буде щаслива його мама. А старшенькі, добре, якщо не повісяться від заздрості.

— Мелана, — сказала Ліїн. — Як він тут взагалі опинився?

— Каяр? — перепитала вовчиця так, ніби в цей момент можна було говорити про когось іншого. — Та потрусили перед ним спідницею, ось він і прибіг. Може, якась служниця, може, ще хтось. Цікавіше, як там опинилася наша Качечка, і кого тепер намагатимуться вбити невтішні претенденти на її спадок. Ну, кого, крім Каяра. Це ж треба бути таким бовдуром, іноді мені здається, що він не старший за моїх синів.

— У тебе є сини? — так здивувалася Ліїн, що навіть Каяр із його скорим одруженням відійшов на другий план.

— Звісно, що тебе так дивує? Я молода жінка, приваблива. Чому я не повинна мати дітей?

— Мелано!

— Близнюки в мене. Я тоді тільки-но почала вчитися вовчим премудростям, усвідомивши, що великим магом мені не стати, незважаючи на всі минулі життя. Ну, і зустріла їхнього батька, все як годиться. Я була юна, гарненька і чекала чудес. А він був мудрим, суворим і намагався навчити мене битися, всупереч здоровому глузду. Ну, куди мені битися? Дівчаток з дитинства вчать, тіло формується, як треба, і навіть якщо потім виростають великі груди, вони їм не сильно заважають. А я навіть бігати до ладу ніколи не вміла. От і не вийшло в нього нічого, крім близнюків. Зате за них він узявся серйозно, все життя про синів мріяв, а виходили одні дівчата, навіть коли одружився. Ой, а як мене його дружина за волосся тягала! Почекала, поки народжу, щоб дітям не нашкодити, а потім підстерегла і відтягла. А потім ми з нею мирилися і пили вино, хороша вона в нього, все правильно розуміє. Ліїн, вогонь взагалі цікава штука, якщо є можливість з'явитися на світ вогненному магу, а краще двом, то найвірніший мужик не встоїть, не кажучи вже про дівчинку, що злилася на наставника. Ось так ось.

— І де вони зараз? — запитала Ліїн.

— У безпечному місці. Навчаються. Вони ж поки що дрібні, їх захищати треба. Ось видам тебе заміж і вирушу рибалити з ними. Може, знову райдужну рибу спіймаємо всім на заздрість.

— Щаслива, — сказала Ліїн.

Мелана справді виглядала щасливою і мрійливо дивилася в простір, наче бачила там упійману райдужну рибу. А потім у коридор вивели розбуджену парочку і мрійливість миттю з Мелани злетіла. Каяра вона обдарувала таким поглядом, що він навіть похнюпився. А Качечка і без того була бліда й розгублена, але чомусь зовсім не злякана.