Love - Коли світ говорить шепотом, Love

Розділ 155: Новий початок

Вона стояла посеред саду. Той самий дім. Те саме дерево. І все ж — інакше. Бо тепер усе — на ній. Історії. Пам’ять. Світло.

В руках — його зошит. Сторінки, прожиті душею. В кожному рядку — голос, що більше не звучить, але все ще лунає в серці.

— Я обіцяю, — прошепотіла вона. — Я берегтиму все, чого ти мене вчив. Я розповідатиму про тебе. Своїм дітям. І своїм історіям.

Десь поруч сміявся її малюк — бігав між дерев, падав, вставав, знову біг. І в його сміхові було щось знайоме. Щось дуже рідне.

Вона присіла, підняла його на руки.

— Хочеш, я розповім тобі історію? — спитала.

Малюк кивнув.

— Це історія про хлопчика, який любив малювати… і який виріс, став чоловіком, батьком, дідусем. І жив так, як підказувало серце.

Вона дивилась у небо. Воно було світле. Спокійне.

— І знаєш, — прошепотіла вона, — ця історія не має кінця. Бо кожна любов продовжується в тому, хто її пам’ятає.

І вона відкрила новий зошит. І написала:

> “Це — мій початок. Але в кожному слові є він. Бо де пам’ятають — там ніколи не зникають.”

 

Кінець.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍