Vladyslav Derda - Людина у човні, Vladyslav Derda

Просто інколи наше самолюбство буває егоцентричним, і таких егоцентричних випадків завжди в рази більше ніж ніж правильного. Коли борешся за чиїсь інтереси то вони возвеличують тебе знімаючи до небес і тоді ти є героєм, але не завжди твої інтереси сходяться з інтересами тих за кого ти борешся. Ти або можеш робити це з власної волі або ти можеш працювати на когось і заробляти гроші виконуючи зовсім не те що тобі подобається. А справжнє благородство воно завжди залишається невдячним, проте це найбільший подвиг, який роблять люди. Для чого людина робить подвиги і готова навіть пожертвувати собою заради іншого? Хто може пізнати людину окрім того Хто створив її — окрім Творця? Мабуть вона хоче бути на Нього схожою навіть сама того не усвідомлюючи, незалежно від того визнає вона його існування чи заперечує, або навіть не шукає вичерпної відповідді цього надважливого запитання бо надто стурбована і опповита турботами буденності. Як дитина копіює дії і манеру поведінки свого батька мимоволі роблячи те, що робить він бо є його плоттю і характер його відображається в ній без її згоди чи відмови. Я завжди намагаюся пояснити собі речей, яких не розумію, розтлумачити трактати одвічних людських дилем, та в мене поки це виходить не надто добре, з мене нікудишній філосов, до Біллі Гріна мені занадто далеко, але він і не філософ зовсім. Проте він має на все переконливі відповіді, що здатні заспокоїти бурхливість людської допитливості. Годі тобі Матіасе, локальна перемога добра над злом є твоєю ціллю. Я зібрався, я хотів зробити щось значуще, щось що допоможе іншим і змінить їхнє життя.

...

— Багатенько зібралось людей, чи не так? 

— Ну, ми любимо людей, а більше всього любимо їхні гроші, а якщо сказати точніше, то любимо ми виключно їхні гроші! — сміявся Бебіт.

— Якби ж Вони знали, що для них це просто ставки у 20 $, а для нас це непросто виграш!

— Набагато більше, тут або все або нічого! — гордо зауважив бос.

— Ваша правда! — погодився Тері.

— Ну то де забарився ваш умілець, мені нетерпится побачити його!

— А он і він! — тепер вже з гордісттю промовляв агент.

— Хода цього парубка мені знайома! — прищуривши очі він ошелешився від того хто йшов. — Що? — Бебіта осіноло кошмарним прозрінням, він ледь не покрився інієм від того холоду, що пройняв його тіло. — Паскудник, негідник, покидьок, непотріб, це ж він! — яких тільки но образливих іменників він не кидав зі свого безумного писку в Матіаса, що впевнено крокував на зустріч Алісону.

— Щось не так містере Бебіт? — Насміхаючись запитав Тері. Яким же задоволенням було бачити переповнену скаженості червонну пику.

— Це проти правил! — крикнув роздратовано Бебіт він втратив наж собою будь яку витримку.

— Проти яких правил? 

— Проти всіх! — гримнув грізно товстун.

— Я думаю це безглуздя, ви просто боїтеся тому і говорите про якісь правила. Краще присядьте і насолоджуйтеся дійством! 

— Я нічого не боюся, ви просто ошукали мене! — обурений Бебіт гримів на Тері.

— Ваша реакція на того з ким доведеться зустрітися в вашому бійцю говорить про зворотнє. Я бачу, що ви боїтеся але хіба це моя проблема, хіба я в цьому винуватий? Ви хочете мене звинуватити містере Бебіт не варто повірте мені! — пояснив Тері, адже був певен у досягненні своєї ціллі.

— Я думав ви джентельмен! — гнівний погляд Бебіта втупився агента.

— Я теж так думав про вас містере Бебіт!

Бебіт поглянув, як Барнст побачивши Матіаса остовпів, а потім поглянув на Бебітове узвишшя і розчаровано попрямув до виходу. І тут товстуна знову осінило досі незнаним прозрінням, він усе збагнув та чи не занадто пізно, крутилося в його голові. Бебіт наказав своїм дебелим хлопакам йти за за Барнстом, щоб не дати йому втекти. Барнст був самий така вже звичка в цього старого вовка. Фелікс був поруч з його сином, щоб Бебіт чи хто інший де дісталися своїми злодійськими руками до дитини. Бебіт не був вже й таким дурним, яким здавався на перший погляд, він зрозумів, що попався на великий розіграш. Коли Барнст попрямував до виходу він прозрів, настав той момент, коли потрібно остаточно вирішити хто сьогодні стане ласою вечерею — він чи його вороги. 

— Містере Кронс! — спокійно і наче ласкаво звернувся він до свого гостя.

— Я вас слухаю! — Тері насторожився ще більше.

— Знаєте, як я досяг того що в мене є? 

— Розкажіть мені свою захоплюючу історію! — Тері грав ввічливого, та він знав і без розповідей усю його історію злодіянь.

— Моя історія проста і не проста водночас, хтось скаже, що це парадокс! — посміхнувся він.

— Я розповім вам в чому полягає моя історія успіху. Як я побудував свій бізнес, як веду справи і чому я успішний!

— Думаю, що тоді вам краще написати про це книгу містере Бебіт, це може бути автобіографія чи нон-фікшн! — порадив Тері.

— Та що ти, якраз тобі я і хочу розповісти про і це не автобіографія чи оте що ти назвав наступне, а справжній триллер з присмаком антиутопії! — він дістав пістолета, свого вірного металевого друга майже нізвідки, як фокусник дістає зайчення із своєї шляпи і наставив його на Кронса.