Джеймс Аллен - Біблія саморозвитку. Ілюстроване видання. Наполеон Гілл. Думай і багатій. Лао Цзи. Дао-де-цзин. Джеймс Аллен. Як людина мислить

«Що є це загальне почуття потреби і незнання як не тонкий натяк великої душі, що в цьому світі є щось набагато більше? Чому люди неначе відчувають, що природна історія людини ніколи ще не була написана по-справжньому, а людина просто залишала після себе те, що про них говорили інші? Але це все застаріває, а книги з метафізики виявляються марними. За шість тисяч років філософія так і не пізнала до кінця глибини людської душі. В її дослідженнях завжди залишалося щось незвідане. Людина — це річка, джерело якої приховане від очей. Ми так і не знаємо, яке воно джерело нашої сутності. Найточніший обчислювач не може передбачити заздалегідь, чи не увірветься в наступну мить щось, що не піддається обчисленню та аналізу. І кожну мить я змушений визнавати, що джерелом всіх подій є щось вище, ніж воля, яку я називаю своєю.

Як з подіями, так само і з думками. Коли я спостерігаю за течією річки, джерело якої сховане від моїх очей, але яке сезонно вливає в мене свої потоки — я розумію, що я всього лише учень — я ніхто інший як просто здивований спостерігач цих невловимих вод. Я бажаю, я шукаю і я налаштовую себе на сприйняття, але бачення моє приходить від якоїсь позаземної енергії.

Верховний Критик помилок минулого і майбутнього, єдиний пророк майбутнього — це та велика природа, в якій ми живемо, як Земля живе в ніжних обіймах атмосфери. Це Єдність, це Наддуша, що живе в кожній окремій людині і що об’єднує цю людину з усіма іншими людьми воєдино. Це єдине серце, для якого кожна щира розмова значить шанування, а кожний правильний вчинок — покора. Це непереборна реальність, яка бачить наскрізь всі наші хитрощі та таланти, закликаючи кожного приймати себе таким, яким він є, покладатися на своє внутрішнє єство, а не прогинатися під зовнішні обставини, і яка завжди прагне проникати в наші думки та дії, стаючи в них мудрістю і чеснотою, силою і красою. Ми живемо в послідовності, в поділі, в частинах, в частках.

Тим часом, всередині людини є душа Цілого, мовчазна мудрість, всесвітня краса, з якою так само пов’язана кожна існуюча частка. Це вічне Єдине Ціле. Це велика сила, яка в вас існує. Це всі блага, які вам доступні. Ми самодостатні і досконалі завжди. Бачення і видима ним річ, спостерігач і видовище, суб’єкт і об’єкт теж єдині. Ми бачимо світ шматочками, один за іншим — сонце, місяць, тварина, дерево. Але те ціле, частинами якого все це є — це душа. Тільки через пізнання цієї Вселенської Мудрості можна прочитати гороскоп століть. А пізнати Її ми можемо, лише породжуючи найкращі думки і довіряючи пророчому духу, який від народження є в кожній людині. І тільки тоді ми зможемо віднайти знання. Слова людини, яка говорить, пізнавши таке життя, будуть здаватися порожніми для тих, кому таке мислення не відомі. Але не мені про це судити.

Мої слова не несуть того високого сенсу Вселенської Мудрості, вони занадто мізерні. Тільки сама Вона може надихнути кого захоче, і от дивіться — мова цих людей вже стає поетичною, розумною і пронизує до кісток, немов вітер.

І все ж я бажаю, нехай навіть мова моя проста і примітивна, а на промови священні не наважуюсь я, щоб ви подивилися на небеса і я розповім вам, що мені вдалося дізнатися про божественну простоту та енергію Вищого Закону.

Якщо ми поглянемо, що відбувається в наших розмовах, мріях, каяттях, здивуваннях, в моменти пристрасті, у снах, в яких часто ми бачимо себе, немов на маскараді і де наш блазня персонаж тільки підсилює реальність всього цього, ми знайдемо безліч підказок, які проллють світло на таємниці природи. Все навколо прагне показати нам, що душа це не просто набір здібностей людини, саме вона оживляє і приводить у дію всі наші органи. Душа це не просто функція, як пам’ять, обчислення чи порівняння, вона просто використовує ці функції. Душа це не здібність, а світло. Душа це не інтелект або воля, вона керує і тим, і іншим. Душа — це основа нашого єства, на її тлі існує все інше. Душа це безмежність, яку ми не можемо осягнути, яку і неможливо осягнути. Це світло, яке ллється на нас і крізь нас, змушуючи зрозуміти, що ми — ніщо, а воно — все. Людина — це фасад храму, в якому живе вся мудрість і все добро. Те, що ми зазвичай називаємо людиною в звичайному розумінні — людиною, яка їсть, п’є, щось вирощує і рахує — це зовсім не те, чим вона є насправді. Ми поважаємо не людину, а її душу, чиїм інструментом є людина. Керуючи діями людини, душа нас надихає і змушує себе поважати. Коли вона проявляє себе через інтелект, людина геніальна, коли вона проявляє себе через почуття, людина кохає.

Від свого власного закону, а не від розрахунку, залежить швидкість прогресу людини. Досягнення душі йдуть не послідовно, не так як відрізки, нанесені на пряму лінію, а скоріше шляхом перетворення, щось на зразок метаморфози — від яйця до личинки, від личинки до мухи. Всезнання носить тотальний характер, воно не дається лише обраним, щоб показати їм неповноцінність і невігластво людей. Ні, на кожному етапі свого розвитку людина розширює свої знання там, де вона живе і працює, і так з усім людством. З кожним божественним імпульсом розум ламає тонкі грані видимого, відкриваючи вікно у вічність і всезнання.

Це закон моральних і розумових надбань. Простий перехід з особливою легкістю не в якусь конкретну чесноту, а в царство всіх чеснот. Вони в дусі, який притаманний усім. Душа вища за всі нагороди. Душі потрібна чистота, але чистота це ще не все. Їй потрібна справедливість, але справедливість це ще не все. Їй потрібна чеснота, але й тут потрібно щось більше. Говорячи про природу моралі, ми відчуваємо свого роду смиренність, яка спонукає нас до чеснот. Але для чистої душі всі чесноти природні, її не потрібно до цього спонукати. Зверніться до самого серця людини, і вона відразу вчинить добро. Те ж саме лежить і в основі інтелектуального зростання, воно підпорядковується тим же законам. Той, хто здатний на смирення, справедливість, любов, прагнення кращого, вже знаходяться на ступені, яка відповідає за розвиток науки, за мистецтво, за мову та поезію, за вчинки і грацію. Адже кожен, хто