Лао Цзи - Дао-Де-Цзін

Книга Дао-Де-Цзін (Книга про Дао і Де) була написана великим китайським духовним подвижником Лао-Цзи приблизно дві з половиною тисячі років тому. Ця книга є одним із найфундаментальніших підручників з філософії і методології духовного вдосконалювання людини. Її повний зміст розкривається для україномовного читача вперше.

Лао Цзи

Дао-Де-Цзін

Переклад з російської Сергiя Косянчука

«New Atlanteans», Lakefield, 2009 г.

ISBN 978-1-897510-54-4

Книга Дао-Де-Цзін (Книга про Дао і Де) була написана великим китайським духовним подвижником Лао-Цзи приблизно дві з половиною тисячі років тому. Лао-Цзи у тодішньому втіленні був особистим учнем Хуан-Ді — в ті роки невтіленого — і досяг повної духовної самореалізації.

Нині Лао-Цзи надає духовну допомогу втіленим людям, представляючи Дао як Де (роз’яснення — в тексті книги).

Робота зі створення цієї редакції перекладу Дао-Де-Цзін була здійснена на прохання Лао-Цзи.[1]

Книга Дао-Де-Цзін є одним із найфундаментальніших підручників з філософії і методології духовного вдосконалювання людини. Її повний зміст розкривається для україномовного читача вперше.

1

Дао[2] не можна пізнати, лише говорячи про Нього.

І не можна назвати людським ім’ям те Начало неба і землі, Що є Матір’ю всього.

Лише той, хто звільнився від «земних» пристрастей, може побачити Його. А той, хто має ті пристрасті, — той може бачити лише Його Творіння.

Утім, і те, і інше є за суттю Одне (Єдине, Цілісне), але має різні назви.[3] Обидва вони — сокровенні. Причому той перехід, що існує між ними, є дверима до всього істинно чарівного.

2

Коли люди довідуються, що таке прекрасне, — то з’являється й уявлення про потворне.

Коли довідуються, що таке добро, — то виникає поняття зла.

Подібно цьому буття і небуття, важке і легке, довге і коротке, високе і низьке уможливлюють пізнання одне одного.

Різні звуки, зливаючись, створюють гармонію. Так само і попереднє, і наступне — в гармонії — ідуть одне за одним.

Мудра людина віддає перевагу недіянню і перебуває в тиші. Все відбувається довкола нього наче саме по собі. Вона ні до чого на Землі не прихильний. Вона не привласнює зроблене нею. Створивши щось — вона не пишається створеним.

І, оскільки вона не возвеличує себе, не похваляється, не вимагає до себе особливої поваги, — вона приємна всім.

3

Якщо не звеличувати вихваляннями деяких обраних, то в народі не буде заздрощів. Якщо не вихваляти клейноди матеріального світу, то не буде злодіїв. Іншими словами, якщо не виставляти напоказ об’єкти пристрастей, то не буде й спокус.

Мудрий правитель не створює народові таких спокус, але піклується про те, щоб народ був ситим. Це ліквідує пристрасті і зміцнює здоров’я підданих. Так, мудрий правитель постійно прагне до того, щоб у народу не було спокус і пристрастей, а глибоко порочні люди не посміли б діяти.

Відсутність усього переліченого дає спокій.

4

Дао схоже ніби порожнечу. Але Воно — всемогутнє!

Воно — у Глибині.

Воно є Першопричиною всього.

Воно керує всім.

Воно пронизує Собою все.

Воно — Сяюче Світло.

Воно — щонайнайтонше!

Воно — Головна Суть усього!

Неможливо описати Його походження: адже Воно Саме є Споконвічним.

5

Матерія — хоч та, що в небі, хоч та, що на землі, — безпристрасна відносно всіх істот — чи то трава, тварини, чи то люди. Та вона для всіх є опорою.

Подібно цьому й мудра людина безпристрасна до інших людей.

Простір над землею — пустотний і вільний, як і внутрішній простір всередині ковальських міхів або флейти. Причому, чим більше простору для діяльності, — тим вона може бути ефективнішою.

Той, хто втручається в чужі справи, та ще й багато говорить, — той стає нестерпним для інших людей.

Тому завжди краще додержуватися принципу невтручання і дотримуватися спокою.

6

Життя й розвиток Щонайнайтоншого — вічні та нескінченні.

Воно (Щонайнайтонше) — Глибинний Фундамент усього іншого.

Воно є Те, на Чому засновано матеріальний світ.

Причому Воно діє, не вдаючись до насилля.

7

Небо і земля — довговічні. Вони довговічні саме тому, що вони існують не самі по собі і не заради себе. Вони створені Дао й існують для Нього.

Мудра людина ставить себе за іншими людьми, завдяки чому вона не заважає людям і може вести їх за собою. Вона не дорожить життям свого тіла, та її життя охороняється Дао.

Це відбувається тому, що вона (людина) теж існує тут не для себе. Саме тому її особисті потреби і здійснюються для неї.

Мудра людина існує для Дао і служить Йому.

8

Мудрий живе подібно воді. Вода служить усім істотам і не вимагає нічого собі. Вона перебуває нижче всіх. Цим вона подібна Дао.

Життя повинне додержуватися принципу природності.

Іди дорогою серця! Будь дружелюбним!

Говори тільки правду!

Керуй — дотримуючись принципу збереження спокою!

Кожна дія повинна бути посильною і своєчасною.

Той, хто не прагне виявитися попереду інших, може уникнути багатьох помилок.

9

Не варто лити воду в повну посудину. І нема сенсу заточувати лезо надмірно гостро. Або, якщо цілий зал переповнений золотом і яшмою, — то хто буде в силах його охороняти?

Надмірність у всьому викликає лихо.

Коли справу завершено — треба усунутися.

Такі закони гармонії, пропоновані Дао.

10

Для збереження спокою варто відчувати Єдиносутність з Усім.[8] Тоді, зокрема, не виникатимуть помилкові егоцентричні бажання.

Необхідно стоншувати свідомість. Нехай людина стане подібною в цьому до немовляти. Якщо вона стає достатньо витонченою — в неї не буде більше помилок.[9]

Керування країною і народом повинні здійснюватись у любові і без насильства.

Врата зі світу матерії у світ потайний відкриваються при дотриманні спокою. Розуміння цієї істини виникає при недіянні.

Виховувати — без насилля, творити — і не хвалитися, створювати — але не привласнювати створене, будучи старшим серед інших — не веліти! От — істинна праведність Великого Де.[10]

11

Тридцять спиць з’єднуються в одному велосипедному колесі. Але користування колесом залежить також і від порожнистості між спицями.

Із глини роблять посудини. Але їх використання залежить від порожнинності (ємкості) в них.

Роблять у будинку стіни, двері і ставні на вікнах. Але користування будинком теж залежить від порожнистості (об’єму) в ньому.

Ось так поєднуються корисність предметів і порожнистості.

12

Той, хто бачить у світі тільки п’ять квітів, — той подібний до сліпого.

Той, хто слухає лише звуки матеріального світу, — той подібний до глухого.

Той, хто смакуючи, відчуває тільки смак матеріальної їжі, — той помиляється.

Той, хто в гонитві за здобиччю мчиться щодуху, — той божевільний.

Добуваючи коштовності і прикраси — ти дієш собі на шкоду.