Бетсі Прусс - Академія дружин драконів, Бетсі Прусс

—Ти ж додому повернулась тільки через те, що його гаремом не була задоволена. Тепер для Густава є тільки ти, так у чому ж проблема?

—Я не впевнена у тому, що кохаю його. Серце щемить лише при одній згадці про нього, але в пам’яті він усе ще чужий для мене. Та й бути його дружиною я не бажаю.

Після цих слів брови жінки поповзли догори, а зіниці якусь мить були вертикальними. Вона кинула погляд за мою спину а знову посміхнулась.

—Не в тому сенсі, стій! Просто... я не зможу бути для нього дружиною, яка потрібна дракону. Я ніколи не буду спокійною, я не буду з усім погоджуватись, не буду тримати свою думку при собі і тим більше не носитиму його на руках, бо якщо не робитиму цього, то дракон лютуватиме. Мамо, я не ідеальна дружина! І... Фредеріх мені сказав, що одна єдина помилка жінки може коштувати життю селища.

—Тобі і не потрібно бути ідеальною.

Від цього голосу мурашки по спині пробіглись. От же, мама! Вона ж бачила його. І нічого не сказала?! Ну, спасибі тобі.

Стрімко обернувшись до Густава обличчям, я застигла. Він тримав невеличкий букет червоних квіточок та посміхався, не зводячи з мене очей.

—Я сам знаю, на що йду. Тому пропоную тобі нову домовленість.

—Ще жодна з наших домовленостей не закінчувалась вдало. —зауважила я, підіймаючись.

Густав невміло простягнув мені букет, а потім почесав потилицю.

—Чув, що у вас там... це романтично.

Від того, як він по дитячому ховає погляд, соромлячись своїх вчинків, мені стало смішно. О так, сам спадкоємець дарує мені квіти. Впевнена, у цьому світі цього ще не було.

—Так ось, Орисіє. Я прошу у тебе ще один шанс. Знаю, що ти все ще погано пам’ятаєш мене і не впевнена у собі, тому один рік. Рік до моєї коронації ми проводитимемо час разом, дізнаватимемось одне одного краще, шукатимемо спільну мову. І якщо все вдасться, ти станеш моєю дружино. Ні. Не так. Якщо все вдасться, ти станеш моєю дружиною?

Мої губи самі розтягнулись в широчезній посмішці.

—І ще, пробач за пам’ять. Я нічого не робив! Це все Люцій, він все підчистив, аби ти навіть не заїкалась про мене. З ним покінчено.

Ну, до нього і я симпатією не переймалась, хоча було шкода, що дружба з ним так безглуздо закінчилась. Але тепер я рада, що він разом з Наною.

—Не з Наною. Я змусив його сказати це тобі. Навіяв дії, як і твоїй подружці, і певен час вони грали закоханих.

Мої брови вкотре за сьогодні поповзли догори, а обличчя спотворила гримаса жаху. До чого ж, виявляється, Густав страшний. Як і його матір, котра безсоромно навіювала мені усе, що тільки хотіла, коли ми тікали від власних чоловіків. Як згадаю, сміх та й годі.

—Дарсі! Так це в тебе він пішов? —я обернулась до матері обличчям, але на мій подив, її вже не було. —Просто дивовижно!

Коли я обернулась до Густава, він вже висмикнув букет з моїх рук та недбало жбурнув його на диван, притискаючи мене до себе.

—Ну так що, мосьє, чи змилуєтесь ви наді мною?

Я знову йому посміхнулась, відчуваючи, як до тіла приливає жар.

І хто б міг подумати, що саме ось так закінчиться наша історія?

—Це тільки початок. —прошепотів у мої вуста чоловік, накриваючи їх своїми.

 

Любі мої читачі, завтра викладу невеличкий епілог (як бонус) аби ви не мучили себе здогадками, чи зможуть вони через рік все ж бути разом. Хочу всім подякувати за те, що були поруч. 

Залишайте відгуки, як вам такий фінал? :) Дуже всіх люблю і дуже рада, що ще одна історія кохання закінчена! Дякую, мої хороші!!!!

Не забувайте підписуватись на мене, аби не пропустити подаруночки на новинки! 

Пробачте, якщо комусь не відповіла на попередні відгуки, але будьте певні, я усе читаю та мотаю на вус!!!

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно