Юлія Вестор - Мій Герой. Зцілення коханням, Юлія Вестор

Глава 129

Прогрес

 

 

       Після свята майже не спілкуємось, бо графіки відключення електрики і чергувань вражають.

— В нас дощ і дуже похолодало…Я з нарядів не вилажу, Мила..

— Відправка була? 

— Ні. Нікого, нікуди.. Пробиваю дорогу до Дніпра) Ті, що тут, нікуди не поїдуть.

— Крізь скелю, мабуть, пробиваєш?) Я не буду проти, якщо тебе на край не відправлять. А якщо так, то радітимеш ти, бо хотів туди. Загалом, все логічно. Хто був на навчанні, той і на фронт.

— Логічно) Люблю вас! Сумую.. — і додає свіже селфі.

— В Дніпрі доведеться голитися)) Але посмішка - це добре! Виглядаєш інакше, живіше. Наявність нових друзів пішла тобі на користь. — І своє фото надсилаю у відповідь. — А я ловлю момент і у ванні гріюся. Тебе бракує..

— Незрівнянна.. Люблю.. Зробив чай собі з печивом))

— Я не голодна. Та когось би зараз з'їла.. 

— Хочу, щоб це був я..

— Встигла вилізти з ванни і валяюся в ліжку. Розкажи, що б ти зараз зі мною зробив? Увімкни фантазію..

— Не даєш мені зробити сюрприз. Можеш зачекати певну кількість днів?

— Я вже певну кількість клятих місяців чекаю..

— Я теж скучив. Скоро не прийдеться фантазувати…— як обнадійливо звучить.. Буду уві сні мріяти про  приїзд коханого.— А малий папуга вже спить?

— Мабуть, у тата.

— Ой, поплутав з цим "святом", думав, неділя - і він повернувся.

— Так, набридло, що з Різдвом двічі вітають. Багато людей досі живе совком та святкує за застарілим юліанським календарем.

— І мої батьки теж..

        Згадує побратимів, за якими сумує, яких розкидало на лікування по країні. А найбільше нестримно Андрій сумує за малим. Одразу за нього питає наступного дня.

— Як день пройшов? Папуга вдома? Чим займаєшся? 

— Спокійно. Так, Віктор привіз, граємо втрьох в Румі. А як пройшов твій?

— Не заважатиму.

— А ти чого одразу тікаєш? Образи чи ревнощі?

— Ревнощі, — зізнається чоловік, і радію, що хоч одразу, що вже не доводиться чекати зізнання кілька днів. Прогрес..

—  Дякую за чесну відповідь, — не встигаю закінчити реченні, як виправляє мене. 

— Відверту.

— Ти ж розумієш, що ми не обираємо? Ви обидва дорогі Володимиру.

— Це зрозуміло, справа не в папузі, а в тобі! Він з малим провів час і ще з тобою?

— А що я? Вони їздили на Самару погуляти. І вчора, і сьогодні. З більярдом в тата не склалося. Приїхали обидва. Пообідали. Малому разом бути приємніше і грати втрьох цікавіше. — "Чи не кримінальне проведення часу за одним столом в присутності дитини" - так і тягне засміятися, я ж навіть не гуляю з ними на природі.

 

 

 

 

***

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍