Данило Туптало - Житія Святих - Червень, Данило Туптало

Якщо небо повернеться на другий бік, то і я обновлюся, якщо море виміряється, то і Єлизавета народить. Якщо сонце зупиниться, то й сухі груди молоко дадуть. Якщо місяць загородиться, то й затверділа утроба розволожиться до народження. З чого зрозумію це, я бо старий, і жінка моя постаріла у днях своїх?"

Ангел же сказав до Захарії: "Чи не віриш Богові, що все може, і вважаєш Божу обітницю несильною і непостійною? І того, хто приносить тобі добру вість, не соромишся випробовувати? "Із чого зрозумію це?" — говориш, о Захаріє? Хіба до Єгипту Бог посилає тебе, аби настрашити фараона, що ти відмовляєшся? Кажеш собі, що Бог нічого понад природу не робить. Якщо шукаєш природного перебігу, а не віриш божественній силі чудесній, то скажи мені: де стоять стовпи, що тримають вагу землі? На чому тримається небесне коло? Де ложа хмар? Де збираються дощові краплі? І снігові брили де січуться? І який шлях руху сонця? Хто кладе межу між ростом місяця і зменшення його? Хто знає лік зіркам? Збурене море як піску тримається? Пітьма мли як з'являється? Людина в утробі матері як утворюється? І душа, Богом створена, як раптом у зачатому немовляті опиняється? "З чого зрозумію?" — кажеш. Чи не віриш, що кожне єство скоряється своєму Творцеві, і, що Бог хоче, — єство, хоч і понад нього, зразу те робить. Ти ж не віриш, що неплідна народить, то що скажеш, коли почуєш, що нешлюбна діва преславно народжує? І те, у що нелегко повірити, приймуть за тверду віру. Якщо ж знамення просиш, аби повірити в те, що я тобі кажу, — ось тобі нехай буде знамення: будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, о чоловіколюбне покарання, поки не виправишся. Сам-бо голос, що згрішив, покараний від ангела. Сам лише язик скований, що посмів перечити ангелові. Будеш робити знаки людям і перебуватимеш німий". Добре євангелист написав: "Перебуватиме німий". Мовчання те чекатиме голосу, що має народитися.

Чекав Захарія Йоана: старець — дитини, священик — пророка. Чекав мовчки, сказав-бо ангел: "Тому що, не вірячи, просиш знамення, у своєму тілі прийми знамення, що карає тебе, — будеш мовчати". Де ж бо необдумана сміливість, там і вуздечка покарання. Де ж слово спротиву і докору, там і присуд заборони. Хотів Бог, о Захаріє, аби ти був проповідником такого чуда, — ти ж будеш мовчати і не зможеш говорити, тому що неміч тілесну вважав сильнішою від обітниці Божої. До того дня це буде, поки слова мої, в які ти не повірив, не збудуться свого часу. Чи бачиш, що без віри ніщо велике й досконале статися не може.

Захарія ж, коли почув ці слова, зразу вийшов з церкви, кару за невірство несучи — скування язика. О чудо! Увійшов инших звільнити від гріхів і суду — і сам вийшов засуджений, бо згрішив. Люди ж чекали, сподіваючись щось добре почути від нього, він же робив знаки й рухами говорив: "Хай ніхто не зближається до мене, хай ніхто мене не питає, суд гніву Владики ношу". О преславні речі: Захарія мовчить, а Єлизавета веселиться. Зв'язується язик, а утроба вагітніє. Добромовні уста неплідні, а та, що була неплідною, стає матір'ю. Голос батька сковується, материнське лоно сповненням часу до народження зважується. Захарія мовчить, а Йоан у лоні матері грає: лише побачила неплідна Єлизавета Пречисту Діву, що прийшла до неї — зразу зоря ранкова пізнала своє сонце, і затріпотів Йоан у лоні матері. Затримання єства, що не скоро народжується, належне творить, аби не зразу виходити з лона у світ цей. "Предтечею Владики я є, — говорить, — хоч і зв'язаний законами співприродних мені немовлят, які в материнських утробах є. Але не чекаю, поки народжуся, випереджаючи, граю: пізнав Владику, що послав мене наперед іти перед лицем Його, приготувати перед Ним шлях. Зрушу пута природні й поспішу проповідувати Прихід Владики. О преславне чудо! Чого не довідалися ангели на небесах, те довідався Йоан, будучи в лоні. Від престолів і господств утаїлася тайна Божого Воплочення, а Йоанові в утробі матері відкрилася. Прийшов до нас, як же нині чуєте, Відкупитель роду нашого, і зразу, ще в дівочому лоні ношений, пішов до друга свого — Йоана, який був ще в лоні матері. І було видно Творця, що вітає своє творіння. Царя в наметі воїнському, Владику, що в дім раба прийшов. Його ж Йоан з утроби матері своєї бачив — Того, кого носила дівоча утроба, перед часом намагався перейти устави єства, тріпотінням своїм возвав: "Бачу Того, хто поклав межі єству, і не чекаю часу народження, дев'ять місяців бути в утробі мені не потрібно, бо Той, хто вічний, прийшов до мене. Вийду з цієї темниці, у яку замкнений, і проповідуватиму швидке пізнання чудесних і преславних речей. Трубою я є, оголошу Божий у тілі прихід і тим голосом язик батьків легко розв'яжу до мовлення". Поглянь на тайну нову й дивну. Ще не родився, а тріпотінням говорить. Не має ще голосу, а ділами чутний. Не навчився жити, а Бога проповідує. Не бачив світла, а показує сонце. Не вийшов з лона, а вперед бігти поспішає. Не терпить всередині перебувати, коли прийшов Владика. Не хоче чекати часу народження свого, але намагається розірвати в'язницю лона і провістити прихід Спаса. "Прийшов, каже, Той, що розбиває пута, то чому я сиджу зв'язаний? Прийшло Слово, то чому я не проголошую голосу Слова, але ще стримуваний перебуваю? Вийду, піду наперед, проповідуватиму всім: "Ось Агнець Божий, що забирає гріхи світу". Таке було тріпотання Йоанове.

Коли прийшов час Єлизаветі народжувати, народила сина. І почули про це родичі її і навколишні, раділи з нею, бо за природою і понад природу зачала й народила. Як жінка, за природою зачала, понад природу те, що в старості й неплідності народила, благодаттю Святого Духа, а не силою єства. Инше бо діло єства, а инше — благодаті. І чудесне було все, що діялося щодо Йоана, бо народження його було не лише від тілесних батьків, а й від благодаті Духа Святого. Не стільки батькам потрібний був Йоан, скільки Божому Слову. І свідок цьому архангел Гавриїл, що говорить до Захарії: "Ось жінка твоя народить тобі сина, і Духа Святого сповниться ще з лона матері своєї, і багатьох із синів Ізраїлевих наверне до Господа, Бога їхнього". Хіба не чудесним є народження отрока? Сказано, що жінки в печалі родять