Данило Туптало - Житія Святих - Березень, Данило Туптало

із нас, сон бачили, і в печалі ми, бо нема того, хто би міг розтлумачити сни наші, які ми бачили". Він же сказав до них: "Бог один може розтлумачити сни тим, хто боїться Його, як же сам хоче, Провидцем-бо є. Проте розкажіть кожен із вас свій сон, щоб Бог мій через мене міг сказати вам". І розповів старійшина винарів Йосифові сон свій, кажучи: "Бачив виноград перед собою, у винограді ж три паростки проросли, і була лоза, і принесли грона спілі, і чаша фараонова в руці моїй, і витиснув я гроно в чашу, і віддав чашу в руки фараонові". Сказав же йому Йосиф: "Ось тлумачення сну твого. Три паростки — три дні, і згадає про тебе фараон, і змилосердиться над тобою, і, вивівши тебе звідси, знову в попередній твій чин поверне тебе. І подаси чашу в руки фараонові за попереднім своїм саном. Але згадай про мене, пане мій, коли добре тобі буде. І вчини зі мною милість, скажи за мене слово фараонові і виведи мене з твердині цієї, бо злодійством украдений я із землі жидівської, і тут нічого я не вчинив поганого, але через злість кинений у цю в'язницю". Бачив же старійшина хлібарів, що другові його Йосиф витлумачив сон добре, сказав до Йосифа: "І я бачив сон. Здавалося, що тримав на голові своїй три кошики хліба, і птахи небесні, прилітаючи, їли з кошиків, що на голові моїй". Відповів же Йосиф, сказав йому: "Ось тлумачення сну твоєму. Три кошики — це три дні, і забере фараон голову твою від тебе, і повісить тебе на дереві, і птахи небесні з'їдять плоть твою". Минуло ж три дні, надійшов день народження фараона, і зробив фараон бенкет великий для вельмож своїх, і отроків, і рабів усіх. Згадав же про старійшину хлібарів і старійшину виночерпіїв, і привів їх обох, і, допитавши про них, віддав на смерть старійшину хлібарів — і повісили того. Старійшині ж виночерпіїв віддав сан його і попередню шану. Але цей старійшина забув про Йосифа і не згадував про нього зовсім.

Через два роки, Божим Провидінням, побачив фараон сон дивний. Здавалося, стояв на березі ріки, з якої ж виходило сім корів, гарних на вигляд, ситих і добірних тілами. І паслися на березі. Після них инших корів сім з ріки вийшло, погані на вигляд і тілами худі, і паслися з першими, гарними, коровами на березі ріки. І поїли корови погані сімох корів добрих, добірних. Збудився ж фараон зі сну і, знову заснувши, бачив сон инший: сім колосків виросло зі стебла одного, вибрані, повні і добрі, тоді після них з'явилося инших сім колосків, сухих, виснажених вітром. І пожерли сухі колоски повні добрі колоски. Коли встав фараон зі сну, збентежилася в ньому душа його видінням сонним і, пославши, скликав усіх волхвів і мудреців єгипетських і розповів їм сон свій. Ні один не міг витлумачити фараонові того сонного видіння. Як-бо волхви, які бісам служили, могли осягнути недовідому тайну небесного Бога? І був цар у печалі великій. Тоді старійшина виночерпіїв згадав про Йосифа, який витлумачив йому сон у в'язниці, і сказав до фараона: "Гріх свій згадав я нині, пане мій. Коли розгнівався ти на рабів своїх і вкинув нас у в'язницю, мене і старійшину житярського, бачили ми однієї ночі сон, кожен свій, про те, що має з нами трапитися. Був там юнак-жид, раб Потіфари, йому ж розповіли видіння наші, які у сні були. Він же витлумачив нам, і як же витлумачив, так і збулося: мене ти помилував, царю, і вчинив у чин мій, а того звелів передати смерті". Чуючи ж це, фараон радий був і звелів швидко Йосифа вивести із в'язниці. Обстригли його і змінили йому одяг, бо, як в'язень, заріс дуже і в старе лахміття був одягнений. І привели перед фараона, царя єгипетського, і перед бояр його. І сказав до нього фараон: "Чув я про тебе, що премудрий ти і кмітливий, можеш тлумачити сни. Я ж бачив сон, якого ж витлумачити мені ніхто не може. Ти-бо скажи мені його". Відповів Иосиф: "Бог Вишній, якщо захоче, зможе недовідомі таємниці відкрити рабам своїм, без Бога ж неможливо щось зі спасенних речей сповістити". Почав же цар розповідати Йосифові перед усіма боярами своїми те, що бачив уві сні про корів ситих і худих і про колосся повне і сухе, як погані добрих і сухі повних з'їли, як же вище мовилося. Йосиф же праведний, повний пророчого Духу, тлумачив, пророкуючи про майбутнє, що буде сім років щедрість землі і вдосталь плодів у цілому краю Єгипетському, що знаменується сімома коровами ситими і сімома колосками повними. Тоді після них буде голод великий, його ж знаменують корови худі, які добрих поїли, і сім колосків сухих, які повних пожерли і не наситилися. Забудеться-бо по всій землі ситість, і погубить голод цілу землю, і не буде знаного достатку земного через голод, який має бути протягом семи років, великий буде вельми. А те, що має бути, — буде неодмінно. Зрозуміло ж з того, що про ту саму річ через два сни, про корови і про колоски, Бог відкрив тобі, царю. Нині прийми раду убогого раба твого: пошукай чоловіка мудрого і кмітливого і пристав його всій землі Єгипетській, аби збирав плід збіжжя літ тих семи щедрих, з них же ось перший рік починається. І хай збере пшеницю і всіляку їжу в царські сховища. Також і у всіх градах нехай збирають і зберігають усілякий плід, щоб збережена була їжа на землі на сім років, які мають бути голодними, і не загине земля Єгипетська під час голоду". Здивувався фараон і бояри його пророчим словам Йосифовим і премудрій його раді. І сказав цар до бояр своїх: "Справді не знайдемо серед нас такого чоловіка, який мав би в собі Духа Божого". Тоді сказав до Йосифа: "Тому що показав нам Бог тебе таким чоловіком, і нема мудрішого ані кмітливішого від тебе, то будь ти в домі моєму і в усьому царстві моєму першим після мене, і твоїх уст нехай слухає вся земля Єгипетська, тільки я престолом більший від тебе буду". І зняв фараон перстень з руки своєї, одягнув його на руку Йосифову, і вбрав його в порфиру, й одягнув гривну золоту на шию його, і сказав: І "Ось ставлю тебе нині другим царем усієї землі Єгипетської, і