Зеді Сміт - Білі зуби

Джойс пересмикнулась:

— П. Ж. Тіпс у такому разі. Будь ласка.

— Як забажаєте.

Чашка чаю була поставлена перед Джойс за кілька хвилин — сіра, з обідком піни і тисячею мікробів, які плавали зверху, така маленька, що хто б міг подумати. Алсана дала Джойс хвильку насолодитись видовищем.

— Просто дайте йому трохи вистигнути, — весело пояснила вона. — Мій чоловік зачепив трубу, коли копав грядку під цибулю. З того часу наша вода трохи кумедна. В ній можуть плавати всякі хріновинки, але їх може і не бути. Ви почекайте трохи, і воно осідає. Бачите? — Алсана непереконливо помішала ложечкою, і ще більші хмари хріновинок закружляли на поверхні. — Бачите? Можна пригощати самого Шаха Джахана!

Джойс підозріло сьорбнула і відставила чашку.

— Місіс Ікбол, я знаю, нам не дуже вдавалося спілкуватися в минулому, але…

— Місіс Чалфен, — сказала Алсана, піднявши свій довгий вказівний пальчик, щоб зупинити Джойс. — Є два правила, які знають усі — від Грінвіча до Японії. Перше — не можна дозволити, щоб твоя країна стала факторією. Дуже важливо. Якби мої предки дотримувалися цього правила, я б зараз була в іншій ситуації, але таке вже життя. А друге правило — ніколи не втручайся в особисті справи іншої сім’ї. Молока?

— Ні, ні, дякую. Ложечку цукру.

Алсана вкинула величезну ложку з гіркою до чашки Джойс.

— Ви думаєте, я втручаюся?

— Я думаю, ви вже втрутилися.

— Але я всього лиш хочу, щоб близнюки бачилися між собою.

— Ви — причина того, що вони не бачаться.

— Але Маджід живе у нас тільки тому, що Міллат не хоче жити з ним тут. І Маджід каже, що ваш чоловік насилу терпить його присутність.

Алсана, не здатна довго витримувати тиск, вибухнула:

— І чому він його не може терпіти? Бо ви, ви і ваш чоловік втягнули Маджіда у щось настільки не притаманне нашій культурі, нашим віруванням, що ми його насилу пізнаємо! Ви це зробили! Тепер він не мирить зі своїм братом. Неможливий конфлікт! Ці чортові засранці із зеленими метеликами: Міллат тепер весь час із ними. Зовсім встряв. Він мені не говорить, але я все чую. Вони називають себе послідовниками ісламу, але вони просто зарізяки, бандюки, які вештаються Кілбурном, як сотні інших божевільних. А тепер вони ще й розсилають — як воно називається — складані папірчики людям на голову.

— Листівки?

— Листівки. Листівки про вашого чоловіка і його богомерзенну мишу. Заварюють проблему, так, сер. Я їх знайшла цілі пачки в нього під ліжком, — Алсана підвелася, витягнула з кишені фартуха ключ і відкрила шухляду, по вінця напхану зеленими листівками, які тут же випали на підлогу. — Він знову зник. Уже три дні. Мені треба покласти їх назад ще до того, як він помітить, що їх хтось брав. Візьміть трохи, давайте, візьміть, жінко, візьміть їх і покажіть Маджіду. Покажіть йому, що ви наробили. Два хлопці, розтягнуті на два полюси. Ви вчинили війну між моїми хлопчиками. Ви їх розділили!

Хвилиною раніше Міллат тихо повернув ключ у вхідних дверях. Відтоді він стояв у холі й смалив косячок. Це було круто! Це було так, як слухати наживо двох італійських матріархів із ворогуючих кланів. Міллат хрінів від кланів. Він і до ХВІ вступив, бо він любив клани (і вбрання, і зелені метелики), і він любив, коли клани воювали. Марджорі, психоаналітик, вважала, що цей потяг Міллата належати кланові походив від його близнюцтва. Вона також вважала, що релігійне навернення Міллата більш імовірно бралося із потреби тотожності всередині групи, аніж від інтелектуально сформульованої віри у всемогутнього творця. Можливо. Як би там не було, у його розумінні можна аналізувати цю всю херню до самого світання, а все одно нема нічого крутішого, як вдягатися в чорне, смалити цигарку і слухати, як дві мами воюють за тебе в оперному стилі.

— Ви кажете, що хочете помогти моїм дітям, але ви не зробили нічого, окрім як звели між ними мур. А тепер надто пізно. Я втратила свою сім’ю. Чому ви не підете до своєї й не лишите нас у спокої?

— А ви думаєте, у мене вдома рай? Моя сім’я розділилася через це теж. Джошуа не говорить із Маркусом. Ви про це знаєте? А вони були такі близькі… — у Джойс очі стали на мокрому місці, і Алсана мусила подати їй кухонний рушничок. — Я намагаюсь допомогти всім нам. І найкращий спосіб — зробити так, щоб Маджід і Міллат розмовляли, поки це не стало чимось ще гіршим. Я думаю, тут ви погодитесь зі мною. Якби ми могли подумати про якесь нейтральне місце, якийсь плацдарм, де б вони не відчували зовнішнього тиску…

— Але немає більше нейтральних місць! Я теж хочу, щоб вони зустрілися, але де і як? Ви і ваш чоловік зробили це неможливим.

— Місіс Ікбол, з усією повагою, але проблеми у вашій сім’ї почалися задовго до того, як мій чоловік чи я втрутилися.

— Може, може, місіс Чалфен, але ви, як сіль на рані, так? Ви зайва порція перцю чилі у без того гострому соусі.

Міллат почув, як Джойс голосно вдихнула.

— Знову ж таки, за всієї поваги, я в це не вірю. Я думаю, це вже довго триває. Міллат розповів мені, як кілька років тому ви спалили всі його речі. Я маю на увазі, це лише приклад, але я думаю, ви навіть не розумієте, яка це травма для Міллата. Він дуже травмований.

— Ага, ми будемо грати в хто кого. Так-таак. І «кого» — це маю бути я. Це не ваша справа, але я спалила його речі, щоб дати йому урок —