Жан-Крістоф Гранже - Конґо. Реквієм, Жан-Крістоф Гранже

торжеством. Але з ким? Брат досі в лікарні або ж виплутується з цієї нової халепи в офісі (вони домовилися просто собі викреслити будь-яку згадку про роль Лоїка у подіях). Сестрі не потрібні додаткові переживання. Що ж до Софії, то й мови нема про те, щоб іти шкребтися в її двері. Ще подумає, нібито він прийшов шукати розради після зґвалтування у Ф’єзоле.

Залишалися друзі, але які? Одні жили тільки заради кайфу, інші — заради бабла, причому ці дві категорії часто перетиналися. Як пояснити їм, що він відчув неймовірний кайф від напруги, лихоманки, яка його опанувала саме тієї миті, коли він ризикував головою?

Лоїк глянув на годинник — уже по дев’ятій, — і йому сяйнула одна ідея. Жерар Комб щовечора організовував стрільбища у своєму клубі в Епіне. Інструктор упізнав його голос у слухавці й розреготався — але доволі силувано. Лоїк здогадався: Ерван з ним поговорив.

— Я думав, одного сеансу тобі вистачило, — натужно жартував власник тиру.

— Усе тільки починається.

121

— Де Лоїк?

— Я думав, ти зателефонуєш, аби дізнатися про мої справи.

— Найслабші в пріоритеті.

— Сьогодні він не здався мені таким уже слабким…

— Що сталося? — тон Софії став жорсткішим. — Ґаель сказала, що ви зникли на півдня.

— Ми зіткнулися… Ну, е-е-е, з однією проблемою.

— Між вами?

Ерван зітхнув у слухавку. Їх із Софією завжди єднала домовленість: захищати Лоїка від зовнішнього світу і його власних демонів. Він узяв молодшого на небезпечну операцію, не дотримав слова.

— Ні, в мене на роботі.

— Ти брав його з собою?

— Він був зі мною і…

— Ви в своїй сімейці всі пришиблені. Скільки разів я тобі казала…

Облиш. Урешті-решт, вона мала рацію. Загалом, Софія не могла на цьому зупинитися. Та Ерван виснажився остаточно. Вийшов із Лярібуазьєр і спробував повернути собі контроль над розслідуванням. Марно. Його не просто відсторонили. Віднині місце Ервана — на лаві підсудних.

Перший дзвінок, ще в лікарні, він отримав від Фітуссі. Ерван цілком заслужив такого гніву начальника. Безглузда операція, проведена всупереч здоровому глузду, цілковито незаконна. Убитий робітник, поранений поліцейський (кілька синців, але жодного перелому), сотня цивільних під загрозою. І, звичайно, вбивця досі на волі.

Шеф не приховав жодної подробиці колотнечі, яку спричинила маленька Ерванова примха. Фітуссі телефонували всі значні посадовці з Міністерства внутрішніх справ. А що вже казати про ЗМІ, які залюбки обсмоктуватимуть цю історію. І все через дурника, який завжди чинить по-своєму і нікого не слухає!

Ерван випив цю чашу до дна, але його захищала одна вагома обставина: жалоба за батьком. По катафалках не стріляють. Він скромно визнав свої помилки, оголосив, що готовий прийняти всі наслідки, але попросив дозволу на те, щоб спершу поховати батька. Фітуссі кашлянув і щось пробурчав. Ерван нагадав, що вони з сім’єю хочуть відмовитися від помпезних паризьких церемоній і поховати Командора в тісному колі на острові Бреа. Фітуссі не міг не дозволити йому сісти на літак наступного ранку (увечері рейсів більше не буде: Ерван усе-таки полетить з братом і сестрою). Після повернення вони матимуть час, аби взятися до іншого поховання — його кар’єри.

По тому Ерван зателефонував комісару Сандовалю, який керував новою облавою. Природно, війська з західного передмістя ринули на північ, густим гребінцем прочісувати Женнвільє та околиці. Кожну живу душу в уніформі поінформували, проінструктували та випустили на місце подій із зарядженою пушкою в руках. Єдиний наказ: ніякого милосердя. Поки що — жодних результатів. Ні слідів, ані доказів. Ані найменшого натяку на бодай єдиного свідка. Убивця мав дар розчинятися в повітрі.

До того ж, сценарій, за якого Тьєрі Фарабо, досі живий, утримувався в підвалах Шарко, далі переховувався в Ізабель Баррер, а тепер утікає, провалився. Нині Ерван зіткнувся зі справжнім убивцею з Лувесьєнна, тим, хто хапав камамбер руками та вкрав службову зброю Одрі, — о шостій вечора балістична служба винесла свій вердикт: кулі й гільзи із Женнвільє справді випустили з Sig Sauer SP 2022 мадемуазель Вінавскі — він мусив визнати, що супротивник аж ніяк не схожий на стариганя, якого впродовж сорока років годували психотропами. «Раджу знайти собі версію, ліпшу за прикутого до ліжка шизика, кремованого 2009 року», — сказав Фітуссі. Злочинець із пральні радше нагадував утікача в балаклаві з порту Фос або вбивцю в комбінезоні зентай у Сент-Анн.

Поки Ервану робили рентген і забирали кров на аналіз, Сандоваль приїхав до Лярібуазьєр особисто.

— Ти бачив його обличчя?

— Ні. Він був у масці, щоб не надихатися перхлоретиленом.

— Фоторобот, який ти мені перекинув, досі актуальний?

— Не впевнений.

— Мені брати його до уваги, чи ні?

— Ні.

— Значить, це не Фарабо?

— Не знаю.

— Я нічого не тямлю в твоїй справі.

— Ласкаво прошу до клубу.

Сандоваль був статечним, досвідченим, методичним фліком. Ідеально підходив для гонитви за божевільним на дорогах Іль-де-Франс. Але зіткнувшись із лихою змовою, коріння якої сягає на сорок років углиб, аж до історії, що сталася тоді в Заїрі, а нині загрожувала кланові Морванів, із привидом чаклуна в ролі головного підозрюваного, вважав за ліпше переглянути концепцію.

Ерван зосередився на об’єктивних фактах:

— Той тип був у светрі з чорним каптуром.

— А нижче?

— Спортивні штани зі смужками з боків.

— Скільки смужок?

— Це прикол?

— Три смужки — «Адідас». Одна — «Пума». Дві…

— Я не роздивився, — видихнув Ерван. — Хлопець у збудженому стані, ви зобов’язані його спіймати.

Флік засміявся, коротко й похмуро, та пообіцяв тримати його в курсі.

О сьомій вечора лікарі оголосили Ерванові добру новину: вони не знайшли ні дерматиту, ні будь-якої ознаки інтоксикації. Утім, для профілактики доведеться кілька днів приймати вугілля «Веііос» та препарати від кашлю, а