Яна Янко - Він та Вона, Яна Янко

– Лея, можна в тебе запитати? – сказала Еліза, лежачи на ліжку та дивлячись на подругу, яка сиділа навпроти.
– Звичайно, що таке? – відповіла Лея, сміючись від зітхання Елізи.
– Як ти почала зустрічатися з Семом?
– Чого це ти? Ніколи не цікавилась, а зараз захотіла дізнатися, – здивовано глянула на неї блондинка.
– Просто вчора сталося дещо…, – зітхнула Еліза, зводячи погляд на стелю.
– Що саме? – запитала Лея, піднімаючи брови від цікавості.
– Ну, вчора було побачення з Яном, – розпочала Еліза. – Він привів мене на дах двадцятиповерхового будинку, і ми там вечеряли.
– На даху? Це ж небезпечно! – вражено сказала Лея.
– Так, але було дуже красиво, ми дивилися на місто, яке було як на долоні. Він навіть приніс келихи та мій улюблений сік, – усміхнулася Еліза.
– Вау! Який романтик! І що було далі? – запитала Лея, зігріваючись від витоків розповіді.
– Він приготував для мене карбонару, ми поїли, поговорили, – продовжила вона. – І несподівано, він запропонував потанцювати.
– Невже?! Як мило! Ти ж погодилась на це?
– А що мені було робити? Як можна було відмовити такій пропозиції? – відповіла Еліза з похмурим виразом обличчя.
– Але ти не здаєшся дуже задоволеною цим...Трапилось щось неприємне? – спитала Лея з побоюванням.
– Ну, якщо чесно, то я була знервована і несподівано для себе пішла на це. Ми танцювали, але тоді він наблизився до мене і майже поцілував, а я злякалася і відштовхнула його, – дівчина відчула як червоніє. – Я не знаю, чи він хотів саме цього, чи це була тільки моя уява..., – розповіла Еліза з деякою непевністю в голосі.
– Що що? – незрозуміла Лея. – Повтори.
– Ми майже поцілувалися!

Спочатку Лея знову не зрозуміла. Але з кожною секундою її обличчя сильніше витягнулося, а очі стали по п'ять копійок.

– Щооооо?!!!!!! – викрикнула Лея, її очі розширилися від шоку. – Не може бути, як так вийшло? Розкажи, мені потрібні всі дрібниці!
– Немає чого розповідати, ми не цілувалися, я вчасно відштовхнула його, – відповіла Еліза зі здивуванням у голосі.
– Нуууу, як так, – засмутилася Лея. – У тебе міг статися перший поцілунок.
– Лея! Думай про те, що говориш! Який перший поцілунок? – розсердилася Еліза. – Я тільки припинила його ненавидіти! І я не вірю, що він так швидко зміг мене переконати.
– Але у тебе вже зароджується симпатія до нього, – сказала Лея спокійним голосом, пригладжуючи рукою волосся на голові.

Від цих слів Еліза немов би застигла. Вона не могла вірити, що вже починає відчувати щось до нього. Це було незрозуміло і страшно одночасно. Її серце билося так швидко, що вона боялася, що воно вилетить з грудей. Вона думала, що знає Яна досить добре, щоб не підпустити його ближче. Але тепер, коли Лея натякає на те, що вона може почувати до нього симпатію, вона зрозуміла, що це була глибока помилка.

Вона почувала, як її серце починає битися швидше, а в голові крутиться безліч думок. Як же так сталося, що вона починає відчувати до Яна симпатію? Якщо раніше вона його ненавиділа, то чому зараз вона не може забути його обличчя, його погляд, коли він дивився на неї тими глибокими, блакитними очима? Еліза почувала себе збентеженою і не впевненою, вона не знала, що робити з цими почуттями. Проте, вона знала, що не може дозволити собі закохатися у Яна. Вона знала, що це не буде нічим добрим і може тільки завдати їй біль.

– Лея, я не знаю, що робити, – промовила Еліза, розплющуючи очі. – Я не можу в це повірити, а що якщо я дійсно починаю відчувати до нього симпатію?
– Я все розумію, – сказала Лея, вимостивши руку на підтримку. – Але ти повинна знайти в собі силу зрозуміти ці почуття. Можливо, це дійсно те, що тобі потрібно.
– Але я не знаю, як з цим жити, – зітхнула Еліза, втомлено закриваючи очі.
– Ну, у тебе є час, – відповіла Лея, притискаючи її руку. – Потрібно відчути і зрозуміти свої почуття, щоб знати, що робити далі.
– Ти права, – зітхнула Еліза, посміхаючись.
– Коли у вас наступне побачення?
– Не знаю, Ян ще не зв'язався зі мною, – відповіла Еліза з хвилюванням. 
– Не переживай, думаю, він скоро дасть про себе знати, – заспокоїла її Лея.
– Дякую тобі, я така ради що ти поруч, – відповіла Еліза, зітхаючи з полегшенням.

Лея усміхнулася відповідним чином і обійняла свою подругу. Вона знала, що Еліза зазвичай не ділилася своїми почуттями так легко, тому вона була рада, що її друга відкрилася перед нею. І хоча вона не могла допомогти їй вирішити все самостійно, вона була готова підтримувати її на шляху пошуку відповідей.

– Можливо, тобі потрібно самій зустрітися з Яном ще раз, – промовила Лея, дивлячись на свою подругу. – Поговори з ним перша. Не чекай коли він з'явиться, а сама прийди.
– Добре, я так і зроблю! – Еліза погодилася з нею, знаючи, що це може бути її єдиним шансом з'ясувати, що вона справді відчуває.

Сівши на своє місце, Еліза почала перебирати в голові різні сценарії того, що може статися на їх наступній зустрічі. Вона почувала себе трохи збудженою і неспокійною, але знала, що це була звичайна реакція на нові почуття.

– Добре, пізніше це зроблю. Тепер давай повернемось до першого запитання, – сказала Еліза.
– До якого саме? – запитала Лея з цікавістю.
– Як ти почала зустрічатися з Семом, – уточнила Еліза.
– Аааа, ну, він мені подарував книгу, – спокійно відповіла Лея.
– Що? І все? – захопилася Еліза. – Тільки книгу?
– Не просту книгу. Книгу, яку він купив, коли її вже не було в наявності, – гордо відповіла Лея. – Він шукав її два місяці, поки не знайшов.
– І ти почала з ним зустрічатися після цього? – запитала Еліза, здивовано дивлячись на свою подругу.
– Звісно! – з упевненістю відповіла Лея. – Не кожен хлопець зможе знайти тобі книгу, яку ти хотіла давно купити, а ще й таку, яка більше не випускається. Сем такий крутий! – мрійливо продовжила Лея.
– Так, згодна. Це класний вчинок, – погодилася Еліза.
– Ось і я про що кажу! Таких хлопців дуже мало, – впевнено сказала Лея.
– Яких саме хлопців? – запитала Еліза, не зрозумівши, про що йде мова.
– Тих, хто може виконати одне з твоїх бажань! – пояснила Лея з усмішкою.
– Ну, ти можеш виконати свої бажання сама, – посміхнулася Еліза.
– Так, звісно, – погодилася Лея. – Але коли їх виконують для тебе, таке класне відчуття з'являється!
– Яке?
– Ти відчуваєш, що особлива для цієї людини! І йому не байдуже на твої мрії! 
– Але ж бажання можуть бути дуже різними, – зауважила Еліза.
– Так, ну і що? Навіть якщо це якась дрібниця яку ти дуже хочеш, тобі ж буде приємно якщо твоя кохана людина зауважила це? 
– Звісно, мені було б приємно. Але ж ти не можеш звести все до одного подарунку, – заперечила Еліза. – Там повинно бути щось більше. Ти ж не почала з ним зустрічатись тільки через те, що він тобі книгу купив?
– Ну, не тільки через це, – відповіла Лея. – Але це було те, що вразило мене і зробило його більш привабливим у моїх очах. Він показав, що може бути уважним і вміє слухати.
– Зрозуміло, – погодилась Еліза. – Тобі дійсно пощастило з таким хлопцем.
– Сем ідеальний! 
– Лея, немає нікого ідеального, – звернула увагу Еліза.
– Я знаю, – погодилась Лея. – Але мені дуже подобається, як він зі мною поводиться. Він завжди ввічливий та уважний. І ми з ним маємо багато спільних інтересів. Але не думай, що все було легко, – підійшла до цього Лея. – Ми мали свої проблеми і непорозуміння, як і будь-яка пара. Але важливо знаходити компроміс і працювати над відносинами.
– Так, згодна, – підтримала її Еліза. – Ти завжди була дуже мудра в таких справах.
– А ти завжди занадто переживаєш, – посміхнулась Лея. – І ніколи не розповідаєш мені про своїх хлопців.
– Я не знаю, що розповісти, – зітхнула Еліза. – Я не дуже вдачлива в цій справі. Мабуть, я занадто вибаглива.
– Ну, не переживай. Тобі обов'язково знайдеться той єдиний, – підбадьорила Лея. – А можливо і вже знайшовся, – хитро посміхнулась подруга.