Емілія Дзвінко - Стосунки на годину і більше, Емілія Дзвінко

— Лео, вибач мене. Вчора вийшло непорозуміння, насправді я так не думаю. Ми просто різні, — каже Кирило. У нього стиснуті кулаки, злегка роздуті ніздрі, і він ледве заставляє себе розтуляти рота і випускати з нього слова. 

— Гірших вибачень я в житті не чула. Нуль емоцій і нуль щирості. Зате, ти точно можеш давати майстер класи “Як не варто вибачатися”. І ні, я тебе не вибачаю.

— Гаразд, давай спробуємо по-іншому, — пропонує Кирило, провівши рукою по своєму волоссі, певне через те, що нервує і злиться. Але мені цей жест видався дуже естетичний, тож я подумки навіть замилувалася ним, — Лео, якщо чесно, то крім тебе в мене не має варіантів. Тож якщо ти мені не допоможеш, я буду в повній дупі. Це правда. Я не вмію вибачатися, але в мене є інші сильні сторони, наприклад, я можу тобі заплатити чималу суму, чи відправити тебе на відпочинок куди захочеш … або ти придумай сама щось в межах розумного. Зрештою, я не пропоную тобі одруження, а лише фіктивні стосунки на годину. Це цілком стерпний час проведений зі мною. А далі розходимося і забуваємо про цей випадок. То як? 

— Концерт триває не одну годину, то чому стосунки лише на годину?

— А ти б хотіла стосунків зі мною на більше чи як? — запитує Кирило і з його виразу обличчя не зрозуміло жартує він чи каже серйозно.

— В жодному разі ні! Що за дурню ти говориш, — обурююся я. — Такі чоловіки як ти більше беруть і вимагають, аніж віддають в замін. А ще з тобою точно нудно і виглядаєш ти похмуро, ніби мухомор. До речі, прямо зараз маєш такий вигляд.

Кирило ігнорує мої образи. 

— Все сказала, що хотіла? — я мовчу, бо не маю, що додати. — Добре, переходимо до справи?

— Я ще не погодилася.

— Але й не відмовилася.

— Ти надто самовпевнений.

— Знаю, ця риса мені дуже допомагає в житті, — відповідає Кирило і переходить до пояснень. — Стосунки на годину, бо під час концерту ти просто сидітимеш поруч і слухатимеш музику. Нам не потрібно буде вдавати пару, тож цей час не рахується. Після концерту буде благодійний вечір — ми туди підемо разом. Я тебе познайомлю з деким, ти поусміхаєшся і постоїш трішки біля мене. А дальше ми не добуваючи до кінця підемо собі геть. Тобто, вкладемося в годину. 

— Я підіграю тобі, але в мене є одна умова, — погоджуюся я, хоч сама ще не до кінця розумію для чого мені це.

— Яка умова? 

— Встань на одне коліно і попроси мене стати твоєю дівчиною на одну годину. Але зроби це так, щоб я хоча б трішки повірила, а не так, як ти вибачався недавно, — озвучую свою умову і бачу, що в Кирила очі стали квадратними від здивування.

— Я не буду ставати на коліно в парку і освідчуватися тобі. Це дурість, навіть якщо й не по-справжньому. Тут люди взагалі то ходять. Як тобі таке тільки в голову стукнуло.

— Ну, як знаєш, — розводжу драматично руками в різні сторони, демонструючи, що в такому випадку я нічим не можу зарадити. — І, доречі, то не мені така ідея хороша в голову прийшла, а сценаристам фільму “Освідчення” із Сандрою Буллок. Ти бачив його?

— В мене не має часу дивитися такі фільми, — незадоволено відповідає Кирило.

— Ти серйозно, не бачив це кіно? — щиро дивуюся я, — та це ж класика жанру. І тим більше, ти дуже схожий на головну героїню.

— Ще ніколи не був схожий на головну героїню, — ображається Кирило. — Вона також була з бородою?

— Я маю на увазі, що у вас характери схожі. — пояснюю я. — А ще вона ставала на коліно і просила свого асистента, щоб він прикинувся її нареченим. І їй це доводилося робити навіть не в парку, а на вулиці біля офісу, тож в тебе ще спрощений варіант.

— О, то я маю тобі подякувати за це!

— Слухай, чого ти злишся на мене. Сам прийшов мене просити про допомогу, а тепер чимось не задовлений. 

Кирило відволікся на секунду, щоб поглянути на годинник, а потім преречено стає на одне коліно, бере мене за руки і скоромовкою просить стати його дівчиною на годину. Не те, щоб вийшло дуже щиро, але для нього це і так подвиг, тож я не приколупувалась. Але не відмовила собі в задоволенні сфотографувати Кирила в такій позі, наперед пообіцявши йому, що це фото побачить лише Поліна і все. І ще моя найкраща подруга Кітті, але про неї вирішила не згадувати. Йому досить вражень.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно