Джон Гришем - Бар «Когут»

— Мені треба знати, хто твій лікар і де він знаходиться. Зараз же їдемо до нього.

— Ще чого! Немає в мене лікаря.

— Он як! А він би тобі не завадив. Давай, Горді, годі брехати. Ми знаємо і про біполярний розлад, і про лікаря, чи, трясця, психотерапевта, що тебе доглядає. Для нас цілком очевидно, що ти кинув приймати ліки й потребуєш допомоги.

— Хто сказав?

— Зола.

— От сучка така.

— Облиш, Горді, зізнавайся. Якщо ти мені зараз же не скажеш, хто твій лікар, я зателефоную твоїм батькам і Бренді.

— Я тебе вб’ю.

— Чудово, давай зупинимось і будемо битися на ножах.

Горді зітхнув і пересмикнувся. Потім розплющив очі, виглянув у віконце й промовив:

— Прошу, Марку, досить на мене гримати. Я і так за цю ніч натерпівся.

— Добре, не буду гримати, але тобі потрібна хоч якась допомога.

— Відвези мене додому, будь ласка.

— У Мартінсбурґ? Я не проти.

— Чорт, ні, тільки не туди. Я собі голову знесу, що наразі не така вже й погана ідея.

— Припини, Горді. Добре, поїдемо до тебе, і ти візьмеш добрячий душ. Потім, може, поспиш, потім щось поїмо, а вже тоді я повезу тебе до лікаря.

— От поспати — це діло. Іншого й не треба.

За мить Марк побачив, як його друг зворотнім боком долоні розмазує по щоках сльози.

6

УПАВШИ В ЛІЖКО, ГОРДІ ВЕЛІВ Маркові забиратися геть. Той відповів, мовляв, не діждеш, і вони трохи посперечались. Горді здався, натягнув ковдру на голову й заснув. Марк зачинив двері спальні, всівся на дивані й втупився в свій телефон. Зранку йому вже двічі дзвонила Бренда — вона була в паніці. Її незв’язна мова на голосовій пошті та повідомлення були дедалі настирливішими. Вона вже два дні нічого не чула від нареченого і збиралася їхати до столиці. З одного боку, Марк чи не радо вітав її втручання. Їй варто знати, що відбувається. Вона може опанувати ситуацію, звільнивши від халепи Марка та інших. Імовірно, вона залучить і батьків Горді — зараз вони йому потрібні.

З іншого боку, вона може погіршити ситуацію. Складно передбачити, як відреагує Горді, якщо вона з’явиться і почне його сварити. Безперечно, він накинеться на Марка за те, що він усе їй розповів. Йому й без того вистачає драматичних подій.

Марк вийшов у коридор і зателефонував Бренді. Набрехав, що в Горді страшний грип, постільний режим, він ще дуже заразний, п’є багато рідини й протигрипозних ліків. Марк і Тодд опікуються ним, завжди сидять поряд, тримають усе під контролем. Якщо до завтра не буде покращення, обов’язково відведе до лікарні. Вона часом не знає прізвища його лікаря? Ні? Отже, він буде дзвонити їй, розповідати, як ідуть справи. Наприкінці розмови досі стурбована Бренда сказала, що день зачекає, а потім приїде.

Марк ходив туди-сюди коридором, переживаючи, що збрехав. Водночас він і гадки не мав, як діяти далі. Він уже кілька разів поривався передзвонити Бренді й у всьому зізнатися. Вчинити так, і вже за дві години вона буде тут, і Горді стане її клопотом. Вона знає його краще за будь-кого. Вони разом ще із сьомого класу. А Марк знав Горді лише два з половиною роки. Хто він такий, якийсь вискочка, щоб втручатися в їхні проблеми? Горді потрібен медичний догляд, і, напевне, його наречена — єдина людина, яка спроможна це влаштувати.

Одначе, якщо Бренда вийде на сцену зараз, усе може піти шкереберть. Вона може дізнатися, що Горді затримали п’яним за кермом. Вона знає Марка й Тодда і може розізлитися на них, за те, що вони його покривали. Вона може дізнатися про Золу, і навіть страшно уявити, що тоді буде. А ще, під час цього хаосу, вона може дізнатися, що Горді брехав про казкову роботу після закінчення юридичної школи. Усе може скластися настільки непередбачувано, що постраждають геть усі, особливо Горді. А головне, Горді ні за яких обставин не хоче, аби Бренда була поряд із ним. Він бажає скасувати весілля, але йому досі бракує мужності порвати з нею.

Чим більше Марк міряв кроки, тим більше бентежився. Зволікання здавалося єдиною надійною стратегією, принаймні на цю хвилину, і він вирішив брехати й надалі й подивитися, як розгортатимуться події.

У полудень Горді перебував у напівкоматозному стані. Марк неквапом поприбирав на кухні й виніс на смітник три лантухи мотлоху. Він вимив, висушив і розставив по місцях посуд. Підмів підлогу й навів лад навколо обіднього столу — робочого місця Горді. Намагався перенести меблі, але кинув це заняття, бо міг нашуміти. Багато часу провів, дивлячись на стіну й намагаючись дослідити зв’язки між компаніями, фірмами й гравцями імперії Гайндса Реклі. Ця змова вражала, Горді витратив багато часу, складаючи все до купи. Але наскільки правдиві його дослідження? Чи міг він чітко мислити в тому психічному розладі, в якому перебував?

Марк утупився у телефон, прочитавши все, що зміг знайти в мережі про біполярний розлад і депресію. А знайшов він там чимало. Близько третьої дня він почув шум у спальні й зазирнув туди. У ванній текла вода — Горді нарешті брав душ. За півгодини він вийшов у кімнату, свіжовимитий, поголений, із пишним світлим волоссям — так само гарний, як і завжди. На ньому були джинси та светр. Він подивився на Марка й сказав:

— Я зголоднів.

— Чудово,— усміхнувся Марк. Вони пройшли кілька кварталів до улюбленого кафетерію, де замовили сандвічі й каву. Побалакати не вдалося. Він не хотів розмовляти, і Марк дав йому спокій. Горді довго длубав сандвіч, зрештою відкинув хліб, узяв пальцями бекон і жадібно з’їв. Вони наливалися кавою — офіціантка ледь встигала підливати — і завдяки кофеїну Горді, здається, прийшов до тями.

— Тепер мені краще, — мовив він набитим чіпсами ротом.— Дякую, Марку.

— Чудово. Ось зараз доїмо й підемо до твого лікаря.

— Ні, це необов’язково, Марку. Мені наразі добре.

— Ходімо до лікаря, Горді, чи психотерапевта, чи хто там в біса він чи вона. Тобі здається, що все добре, але це швидко минеться.

— Той психотерапевт — посміховище. Терпіти його не можу.

Офіціантка підлила кави. Горді доїв чіпси й відсунув тарілку. Він цмулив каву, ховаючи очі. Зрештою Марк запитав:

— Хочеш поговорити про керування в стані сп’яніння?

— Анітрохи. Ходімо прогуляємося. Мені потрібно подихати свіжим