Тімо Айраксінен - Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає

ж продовжує жити своїм життям. Варто задуматися над вищесказаним дещо ґрунтовніше. Реклама за своєю структурою подібна до людського бажання. Реклама і бажання відповідають одне одному, віддзеркалюють одне одного, підтримують одне одного і живуть спільним життям. Вони підтримують одне одного і обоє впливають одне на одного. Ми не можемо сказати, що було спочатку: реклама чи бажання, як і не можемо сказати, що було першим, яйце чи курка. Вони народилися разом і більше ніколи не розділялися. Це роман бажання і реклами, найбільша і найзворушливіша з усіх великих історій, створених нашою культурою. Врешті, нічого іншого й немає, крім наступників цього роману. Вони розмножуються та заполоняють землю.

Отже, ти купив нове авто. Що ти купив? Два можливих варіанти: ти купив або «Вольво», або бетмобіль. «Вольво» — авто, яких виготовляють десятки тисяч на заводах у Швеції, що належать компанії «Форд». Будь-хто може придбати «Вольво-Форд» у будь-якому куточку світу. Це авто для всіх. Це хороші авта, справжні зразки інженерної майстерності, де вміщене майже сторічне прагнення кращого і кращого. Але «Вольво» — лише «Вольво», авто для будь-кого, призначене для водіння і подальшого обміну. Індивід, якого відрізняє від тисячі інших лише серійний номер. Ти придбав це авто, можливо, у такий саме спосіб, як і упаковку пластівців у супермаркеті. Закортіло чогось їстівного, і саме ця упаковка потрапила під руку. Потрібно пересуватися, і це авто трапилося на твоєму шляху. Але нам треба говорити про бажання, а не що-небудь інше. І ти хотів бетмобіль, авто, якого не ­існує. Як ти, бувало, вдовольняв своє бажання, коли хотів того, чого навіть не існує?

2.2.4. Мудрість Будди

За часів Будди не було супермаркетів, і тому буддисти вміли говорити про справжні бажання, великі, красиві та сильні, такі, які перевертають світи. Коли ти купив авто, то купив не «Вольво», а бетмобіль. Це авто, яке дає тобі владу, звільняє дороги, розвіває волосся і робить тебе сексуально привабливим — а якщо ти жінка, робить твоє стегно довшим і стрункішим. Але коли ти дивишся на своє нове «Вольво», яке вже було в ужитку, тобі потрібно усвідомити, що ніщо з цього не є правдою. Це лише авто, і воно ніяк не здатне змінити що-небудь у твоєму житті. Відчуття розчарування, щонайімовірніше, убивче. За буддійськими мірками ти нещасний. Або ні, якщо тобі вдалося обманути себе і повірити, що маєш бетмобіль. Можливо, ти придбав кабріолет або вклав гроші у шкіряну обшивку. Це може здорово допомогти у самообмані, якщо все вийде. Багато хто спробував і досягнув успіху — так чом би не ти теж?

Буддійська мудрість говорить, що той, хто хоче, розчаровується щоразу, коли намагається вдовольнити своє бажання. За бажанням завжди стоїть історія про те, чому ми бажаємо і що вдоволення бажання означає насправді. Ця історія мрійлива й ідеалістична, і мрії й ідеали не вписуються у жорстоку реальність. Ідеали живуть у власному світі. Вони віддзеркалюють реальність, однак ніколи її не торкаються.

Коли хочеш чогось, завжди неминуче опиняєшся сам-на-сам з історією, яка заганяє і бажання, і того, хто бажає, в глухий кут нещастя, коли правда відкривається. Людина не хоче річ, людина хоче історію, яка пояснила б бажання. Чоловік хоче одружитися, бо мріє про секс. Жінка хоче новий гарний дім. Чоловік отримує секс від секс-працівниці, а дім жінки завалений мотлохом. Так воно завжди буває. Друзі йдуть в ресторан, бо хочуть смачної їжі. Вдома смачніше. Кажуть, що вино першокласне, але на смак як вино.

Історії про бажання речі легко вводять в оману. Річ ти отримаєш у будь-якому разі шляхом покупки, обміну чи крадіжки, як нам усім відомо. Цього досить. Ти володієш нею, і твоє бажання речі начебто вдоволено. Треба задуматися, чого іншого, окрім речей, людина вміє бажати.

Візьмемо, наприклад, повну вищу освіту. Багато хто хоче її здобути і ладний заради неї попотіти. Потрібно опрацювати певну кількість кредитів у виші. Поступити в університет на якусь підхожу спеціальність і факультет. Потому гарувати на лекціях, семінарах і практичних заняттях. Терпіти поганих викладачів і злих одногрупників. Написати кваліфікаційну роботу. Отримати врешті-решт диплом і гарненькі літерки перед іменем. От би ще роботу знайти.

Зараз нас цікавить, власне, хотіння вищезгаданого ступеня маґістра філософії за спеціальністю «Археологія». Спробуємо розібратися, що відбувається, коли людина хоче. Вирішальний момент настає перед початком навчання, тоді бажання сягає свого піку. Студент має обдумати, чого ж насправді він хоче і чому він цього хоче. Кожен, хто бажає, розказує собі історію про те, як воно жити з бажанням, що слідує за його реалізацією і яким життя стає. Якщо вже хотіти, то хотіти якусь іншу історію.

Студент бачить себе маґістром, маґістр — це рівень і статус. Щось вартісне, чого слід прагнути. Що передбачає належність до еліти, академічність, визнання, сходження соціальною драбиною і можливість досягнути чого-небудь нового. Можливо, історія більш комерційна. Людина бачить себе на порозі нової кар’єри готовою заробляти гроші, репутацію і честь. Ступінь маґістра на ринку праці високо цінується, і кар’єра складеться сама собою. Може статися так, що запрошення надійде аж з-за кордону.

Також можливо піти навчатися через власні забаганки, примус батьків або знічев’я. Тоді бажання тут ні до чого. Але зараз нас цікавить саме справжнє і сильне бажання.

Бажання сповнене надії. Воно вміщує в собі сподівання на краще, мрію про хороше майбутнє, відчуття радості та потужне прагнення перейти-таки цей знаменитий Рубікон. Бажання — частина щасливого життя. От тільки бажання, на жаль, ґрунтується на вигадці та надії, яка не є правдою. Мрії мріями, а життя минає деінде. Кожен — маґістр, і в інших, до того ж, вищі бали. Викладання погане, і новоспечений маґістр пізнає свою глибоку необізнаність. Маґістерська робота далась з великими зусиллями і все-одно лишилась сируватою. Викладач ставить задовільно, бо інакше кафедра не продемонструє достатньої результативності. Роботи ніхто не пропонує, треба принаймні подати заяву на отримання права на здобуття аспірантського ступеня, аби збереглися студентські пільги. От так і виходить: маґістерський диплом в руках, майбутнє перед тобою і жодного уявлення щодо того, куди податися, немає. І взятий кредит на навчання починає потроху тиснути на мізки. Стосунки з людьми також лишались останнім часом занедбаними, оскільки написання роботи забирало увесь час і енергію. Реальність ніяк не відповідає тій мрії, заради якої бажання від самого початку було породжене.

Однак можливо також, що все вийшло на добре. Робота виявилася бездоганною, навчання з найкращими у світі фахівцями — пісня, а не навчання. Пропозиція від «Нокіа» на черзі, а красуня-математик прагне вийти за тебе