Філіп Кіндред Дік - Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік

справа управління, — Рік почав складати приладдя у портфель; обидва Роузени спостерігали за ним мовчки. — Маю наказ, — додав він, — скасувати тестування в разі його провалу, що я і роблю. Після першої невдачі немає сенсу провадити його далі, — він клацнув замками, застебнувши портфель.

— Але ж ми легко могли ввести вас в оману, — сказала Рейчел. — Ніщо не змушувало нас розповідати вам про помилку щодо мене. А також щодо дев’яти інших вибраних нами об’єктів, — вона енергійно жестикулювала. — Ми просто вирішили переконатися в достовірності вашого тестування.

— Мені слід було наполягти на наданні списку об’єктів тестування ще до проведення тесту, — заявив Рік. — У запечатаних сургучем конвертах. Тоді я зміг би їх зіставити з власними результатами. Адже повинна бути відповідність.

«А тепер я бачу, — думав Рік, — що відповідності немає. Браєнт мав слушність. Дякувати богові, що я не вирушив на полювання, озброївшись результатами такого тестування».

— Я побоювався, що саме на цьому ви і наполягатимете, — промовив Елдон Роузен. Він поглянув на Рейчел, яка також кивала головою.— Ми обговорювали і такий розвиток подій, — видихнув Елдон з полегшенням.

— Вся проблема, — пояснював Рік, — полягає у засадах вашої виробничої діяльності, містере Роузен. Адже ніхто не змушував вашу корпорацію розробляти настільки розумні моделі гуманоїдних роботів, щоб...

— Ми створили те, на що є попит у колоніях, — сказав Елдон Роузен. Ми просувалися відповідно до випробуваного часом принципу, що лежить в основі всього підприємництва. Якби наша фірма не створила настільки передових гуманоїдів, то їх би створили інші фірми нашої галузі. Ми повного мірою усвідомлювали ризик, який брали на себе, коли розробляли мозок «Нексус-6». Але неспроможність вашого тесту Войґта-Кампфа була виявлена ще до появи нашого андроїда. Ну, якби ви не змогли ідентифікувати андроїда «Нексус-6» як андроїда, якби ви помилилися і класифікували б його як людину, але ж трапилося не так, — його голос став жорстким і колючо-пронизливим. — Ваше поліцейське управління — та й інші також — мабуть, деактивували — таки напевне, що деактивували — багатьох людей із недорозвиненою емпатичною здатністю, як, наприклад, моя ні в чому не винна племінниця. Це вашому становищу, містере Декард, з погляду моралі, не позаздриш. Не нашому.

— Іншими словами, — відрубав різко Рік, — ви не надасте мені можливості провести тест на жодному андроїді з мозком «Нексус-6». Ваші люди завбачливо підсунули мені оцю дівчину-шизофреника з роздвоєною психікою.

«І достовірність мого тесту, — він це добре усвідомлював, — тепер розбита уже вщент. Мені в жодному разі не варто було на це погоджуватись,— сказав він собі подумки.— Але тепер уже занадто пізно».

— Ми вас розуміємо, містере Декард, — промовила Рейчел Роузен тихим і розсудливим голосом; вона повернулася до нього й усміхнулася.

Навіть тепер він не міг збагнути, як «Корпорації Роузен» вдалося заманити його у свою пастку і до того ж зробити це дуже легко та невимушено. «Професіонали», — подумав він. Гігантська корпорація, величезний досвід. По суті, вона володіє колективним розумом. А Елдон і Рейчел Роузени лише речники цієї корпорації. Його помилка, очевидно, полягала в тому, що він розглядав їх виключно як окремих людей. Більше він такої помилки не припуститься.

— Вашому начальнику містерові Браєнту, — сказав Елдон Роузен, — буде неймовірно важко зрозуміти, як це ви примудрилися провалити тест ще до його початку, — він показав на стелю, і Рік побачив там лінзи відеокамер. Його недоладна помилка у веденні справи з Роузенами вже записана на відеоплівку.

— Думаю, тепер нам ліпше, — провадив Елдон, — посидіти і... — він жестикулював дуже ввічливо. — Можемо домовитися, містере Декард. Жодних причин для хвилювання. «Нексус-6» — це доконаний факт; ми в «Корпорації Роузен» це визнаємо, і, думаю, ви також.

Рейчел, прихилившись до Ріка, запитала:

— Ви хотіли б мати сову, правда ж?

— Сумніваюся, що колись зароблю на сову, — але він добре розумів, до чого вона хилить; він добре усвідомлював, про що хоче домовитися з ним «Корпорація Роузен». Його внутрішнє напруження досягло критичних меж; воно неквапно вибухало в найпотаємніших закутках його тіла. Напруження поширювалося, і от воно охопило його всього і затьмарило усвідомлення того, що відбувається.

— Але, — промовив Елдон Роузен, — вам все ж таки дуже хочеться мати сову, — він поглянув запитально на племінницю. — Думаю, містер Декард не до кінця розуміє про що йдеться.

— Усе він чудово розуміє, — заперечила Рейчел. — Він знає, до чого ми ведемо. Хіба не так, містере Декард? — вона знову нахилилася до нього, але цього разу ще ближче; так що тепер він уже відчував запах її ніжних парфумів і ледь не тепло її тіла. — По суті, ви вже домоглися свого, містере Декард. По суті, сова вже ваша.

Елдону Роузенові вона сказала:

— Не забувайте, що він мисливець за головами. І живе за рахунок преміальних, а не за заробітну плату. Хіба не так, містере Декард?

Він кивнув головою.

— А скільки андроїдів утекло цього разу? — допитувалася Рейчел.

За мить він відповів:

— Вісім. Спочатку їх було вісім. Двоє вже деактивовані, попрацював інший мисливець; не я.

— І скільки ви отримуєте за одного андроїда? — запитала Рейчел.

— Як коли, — стенув він плечима.

— Якщо ви не матимете надійного тестового приладу, то не зможете виявляти андроїдів, — говорила Рейчел. — А якщо ви не зможете здійснювати ідентифікацію андроїдів, то не зможете отримувати за них преміальні. Тож у тому разі, коли ви будете змушені відмовитися від шкали Войґта-Кампфа...

— То її замінить, — перебив Рік, — нова шкала. Так уже не раз траплялося.

Тричі, якщо бути точним. Але нова шкала, більш сучасний аналітичний пристрій, вже існує; жодного відставання. Цього разу — все інакше.

— Поза сумнівом, шкала Войґта-Кампфа, зрештою, застаріє і вийде з ужитку, — погодилася Рейчел. — Але ще не тепер. Ми задоволені тим, що вона виявлятиме «Нексус-6», і хочемо, щоб ви з її допомогою й далі здійснювали свою незвичайну й дуже специфічну роботу, — похитуючись вперед-назад і міцно обхопившись руками, вона не зводила з нього напруженого погляду. Прагнула визначити його реакцію.

— Скажи йому, що він може забрати сову, — проскрипів Елдон Роузен.

— Ви можете забрати сову, — повторила Рейчел, все ще не зводячи з нього погляду.