Белла Сніжна - Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна

Глава 8

Роман

Язвить вона мені.

Та куди преш, ідіот ?! Дивлюся вслід придурку що підрізав мене.

Чіпляюся сильніше за кермо. Відвіз. Позбувся. Це був цікавий досвід. Але, мабуть, пора припиняти знайомитися з дівчатами в барі. Старий я для цього став. Начебто Марк говорив, що у нього є цікава подружка, що жадає зі мною познайомитися. Може пора закрутити з кимсь довготривалий романчик? І матір майже кожен раз при зустрічі натякає мені на вільну доньку своїх друзів. Ні, ось цей варіант краще навіть не розглядати. Адже її просто так не кинеш потім. А для одруження я ще дуже молодий.

Мені б щось таке, що не завадило б мені в звичайному житті, але дозволяло часом спускати пар. Щось на кшталт того що запропонувала мені вона.

Та що таке! Ухилився від чергового ідіота.

Зупинився на першому дозволеному місці. Втупився вперед. Задумався. Вона запропонувала мені те, що я сам шукаю. Збіг? Не думаю. Занадто все ідеально складається. Та й дівчина молола ж зовсім. Закохається в мене потім. Що робити буду? Ні, вона не підходить.

Чого я взагалі заганяюсь? Тому що вона змусила задуматися, чого я хочу від життя.

Я успішний бізнесмен. У мене своя фірма, офіс в центрі міста. Багато битимуться за статус моєї дружини. А що, це ідея. Може влаштувати відбір? Як там шоу називалося, про який твердила секретар зі своєю подругою поки думала, що я не чую їх? Холостяк, здається. Що ж. Докотився, Орлов. Про що задумався? Тобі баб в житті мало? Хочеш побути м'ясом для мисливиць за приданим?

Але ж Олександра навіть не знає хто я. Або дуже вміло робила вигляд, що не знає.

Викинути. Викинути з голови ці ідіотські думки. Набираю друга.

- Іуда. - стогне в трубку Марк.

- Я теж радий тебе чути. - відповідаю. - Слухай. Справа є.

- У мене вихідний! - починає нити він.

- Складеш компанію? Відірватися хочу. - не слухаючи його продовжую.

- Так чого ж ти відразу не сказав! Буду готовий через п'ять ... п'ятнадцять хвилин. - і комусь в сторону. - Так, Зайка, у мене ... 

Відклав телефон. Завів двигун. До нашого улюбленого клубу півгодини ходу. Марк живе поруч. Але я приїхав першим. Не дивно. Мабуть прощання з Зайкою затягнулося. Я встигаю випити пару чарок до приходу Марка.

- З якого приводу п'ємо? - запитує він, киваючи на спустошені склянки.

- Без приводу. - відповідаю, перекидаючи в себе чергову чарку.

- І як ім'я у цього «без приводу»?

- Олександра. - відповідаю не замислюючись.

- Так ти друг потрапив. - плескає він мене по плечу. - Ей, друже!

Кличе офіціанта.

- Принеси-но нам пляшку вашого кращого віскі! - каже Марк.

Офіціант киває і йде. І знову віскі!

- Краще коньяк? - питає Марк. - Тебе просто так перекосило, боюся, щоб на все життя так не залишився. А то баби давати не будуть. Стоп! Ти ж уже знайшов свою єдину. - рже він.

- Колись, чим зачепила? - питає Марк, після того як бармен приніс все-таки віскі і закуски до нього.

- Тобі коли-небудь пропонували просто секс? - питаю.

- Звичайно. - випиваючи говорить він.

- І що ти?

- Переспали і забули. Як завжди. - знизує плечима один.

- А на тривалий час?

- Було. - киває знову. - Але я все-одно збігав після єдиної ночі. Я ще занадто молодий щоб пов'язувати себе узами шлюбу. Хорошу справу шлюбом не назвуть. А до чого питання?

Запитав він, в сам задумався. Зрозумів все швидко. 

- А Олександра виявляється пустунка? Мені вона вже подобатися. Даси номерок?

- У мене немає її номера.

- Яке упущення. - каже він, проводжаючи поглядом дівчину що вже втретє проходить біля нашого столу.

Красива. Русяве довге волосся, пухкий ротик, великі очі, і груди не менше четвертого. Згадав двієчку що стискав не так давно. В штанах знову стало тісно. Дівчина помічає наші погляди. Посміхається, хлопає віями. Те, що треба щоб забутися. Іду до неї. Сидить в компанії з подругою. Пара фраз і вона йде зі мною в закриті ніші нагорі. Хтось їх використовує для важливих переговорів, а хтось як я зараз для усамітнення, і щоб скинути напругу.

До Марка повертаюся через п'ятнадцять хвилин.

- Ти щось швидко. - дивиться в сторону звідки я прийшов. - А де дівчину залишив? Або вона приходить до тями? - посміхається.

А мені от не смішно. Випиваю першу склянку віскі. За ним другу. Наливаю більше, а не ці порції по пару ковтків.

- Так, зупинись. - каже Марк. - Ти що, вбив її? - питає серйозно.

- Та краще б убив. Зганьбився я перед нею! Твою мать!

Марк сміється, відпускає жарти нище поясу. А я мовчки думаю. Встаю. 

- Ти куди? - запитує він у мене.

- Справа є. - кидаю, накидаючи куртку.

Телефон її не взяв. Але адресу запам'ятав. Сиджу як ідіот під її під'їздом. Типу в засідці. Чекаю. Просто хочу перевірити свою теорію. Бачу її. В штанах тиша. Все, теорія провалилася. Розвертайся і їдь. Але ні, я виходжу з машини і йду за нею. Заходжу за нею в під'їзд. Зайшла в ліфт. Встигаю протиснутися в нього. З нами ще один мужик з бородою і бабулька з песиком. Песик дивиться на мене, я спостерігаю за Сашою. І краєм ока за собакою. Бабулька виходить на п'ятому. Уж дуже підозріло поглядає її пес на мене. Немов знає всі мої самі бридкі думки. Саша виходить на шостому. Я виходжу за нею. Мужик їде далі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍