Кара Блейк - Детектив із шостим чуттям: Секрети занедбаного маєтку, Кара Блейк

Кілька тижнів після подій у маєтку Коваленків життя Олівії та Артема повернулося до звичного ритму, наскільки це було можливо для дуету, що працює з невидимими клієнтами. Офіс знову наповнився стосами паперів та запахом свіжозавареної кави, а привиди, задоволені успішним завершенням справи, поринули у свої звичні, хоча й дещо видозмінені, заняття.
Артем, хоч і не бачив примар, все ж змінився. Його скептицизм не зник повністю, але він став більш... гнучким. Він більше не посміхався зверхньо, коли Олівія згадувала про "енергетичні збої" або "відлуння минулого". Навпаки, він уважно слухав, іноді навіть ставив питання, намагаючись знайти логічні пояснення для нелогічних подій. Він бачив результати її роботи, і це було важливіше за будь-які раціональні докази.
— Знаєш, — сказав Артем одного вечора, коли вони сиділи в офісі, перебираючи документи. — Я раніше думав, що це все лише... психіка. Ти знаєш, людська уява. Але те, як змінився маєток Коваленків... це неможливо пояснити просто ремонтом. Вони там, здається, вже живуть повноцінним життям. Анна навіть надіслала фотографії, як вони встановили альтанку в саду. На тому самому місці.
Олівія посміхнулася, дивлячись на порцелянову ляльку Катерини, що тепер стояла на її полиці серед інших сувенірів. Вона була нагадуванням про розкриту трагедію та звільнені душі.
— Деякі речі не можна пояснити логікою, Артеме, — тихо сказала Олівія. — Їх можна лише відчути. Або... побачити.
Тітка Марія, яка сиділа на стосі старої газети, задоволено захихотіла. — От бачиш, Олівіє! Навіть цей скептик починає вірити! Це вже майже як навернення до віри!
Філософ, який завис над їхніми головами, задумливо промовив: — Прогрес у розумінні істини завжди починається з визнання її існування за межами власних упереджень. Він на шляху.
Пекар Василь, тим часом, "печив" невидимі пироги в кутку кімнати, його прозора фігура рухалася в ритмі уявної роботи. — Так, так! Тепер і він відчує смак справжньої реальності!
Олівія відчувала спокій, якого давно не було. Справа Катерини та Івана була глибоко особистою, і її успішне завершення принесло їй внутрішнє задоволення. Вона врятувала не лише будинок, а й дві душі, що були ув'язнені у вічності.

*******
Одного ранку, коли Олівія пила свою ранкову каву, її телефон задзвонив. Це був невідомий номер.
— Алло? — відповіла вона.
— Пані Олівія Світлична? — пролунав у слухавці чоловічий голос, сповнений тривоги. — Моє ім'я Віктор. Я... я дізнався про вас від Коваленків. Вони сказали, що ви можете допомогти в... особливих справах.
Олівія відчула, як її інтуїція знову почала гудіти, наче невидимий рій бджіл. Це був знайомий дзвін. Нова справа. Нова таємниця.
— У мене є одна проблема, — продовжив чоловік. — Моя стара квартира... я почав чути там голоси. І відчуття... наче хтось мене постійно спостерігає. Я вже не знаю, що робити...
Олівія посміхнулася. Вона перевела погляд на ляльку Катерини, що стояла на полиці, потім на Артема, який вже з цікавістю дивився на неї, відчуваючи нову справу. Привиди вже нетерпляче переглянулися.
— Приймаю, — рішуче сказала Олівія в слухавку. — Розкажіть мені все.
Вона знала, що її шлях – це шлях розгадування таємниць, де світ живих переплітається зі світом мертвих. І це був лише початок. Початок нової історії, яка чекала на її шосте чуття.
 

Кінець