Сергій Олексійович - Мої 18, Сергій Олексійович

Так ми йшли собі й йшли, доки не дійшли до води. 
Там був міст через невелику тиху річку. Потім доріжка, яка за декілька хвилин привела нас до воріт. Вони були відчинені. А за ними стояли старенькі лави. І більше там нічого не було. Тільки кущі та дерева. 

- Це ми зараз мабуть прийшли до парку з іншої сторони. - Вирішив я.

 І тут було досить гарно. Співали пташки. Росли квіти та акації. Та ще якісь кущі та дерева. А взагалі тут були дійсно тихо та приємне. Таке гарне місце для відпочинку.

- Як тут добре,  — тихесенько прошепотіла мені Яна, - таке все романтичне! Я б хотіла приходити в це місце зі своїм хлопцем. Ти б хотів бути моїм хлопцем? - Несподівано запитала вона в мене і завмерла, очікуючи на мою відповідь.