Юлія Богута - Совість для диявола, Юлія Богута

— Витримає, витримає...

— Я вже в пекло хочу... — скиглив пес, поки шкрябав моє коліно лапкою. — Ходімо, га? Жодна відбивна не коштує такої роботи...

— Тобі вона хоч дісталася... — ображено надув губи, згадуючи як відьма згодувала останній шматок Ару. Ніколи не думав, що ревнуватиму когось до нього. Я ліниво потягнувся і здійнявся з нагрітого місця.  — Твоя взяла, безсовісний. Хочеш — вертайся в Чистилище, а я пішов спати... Чує моя душа, що завтра буде весело...

— Не передумаєш...? — приречено вдихнув Ар, споглядаючи мене своїми величезними очима.

— Не передумаю, — буркнув і відкрив для ловця портал.

За вікном виднілося чорне небо. Я знову позіхнув і попрямував до сходів. Куди там відьма казала йти спати? В першу кімнату? Ще б згадати, праворуч чи ліворуч...? Ну нічого, яка там різниця? Не вб’є ж вона мене якщо помилюсь дверима?