Ткач-Лев Всеволод - Пил, Ткач-Лев Всеволод

— Так, от, або ви даєте нам спокійно та безпечно піти і лишаєтесь живі, або я відкриваю оці дверцята, і троє голодних та наляканих пострілом пента роздирають всю вашу сімейку на шмаття! — грізно говорив він, тримаючи долоню на зеленій ручці.

— Добре, добре, пане, зараз же можете йти, все добре, ми не проти! — ледь витиснула з себе налякана жінка з задертими вгору руками!

— От і добре, — вкинув Роман, виходячи за вхідні двері, але зовсім не відвернувши погляду від горе-сімейки. А тим часом прокинулась і пані, хоча зробила вона це вже на вулиці, поки Роман наближався до вхідних дверей стіни місто-сектора, таких, через які вони сюди й зайшли.

— Вибачте, пані, я знав, що так буде, але це була вимушена міра, мені було потрібно трохи відновити сили, інакше я б і взагалі за місто-сектор не вийшов, — казав Роман, відкриваючи бетонного кольору маленькі двері в стіні місто-сектора.

Тамара ж угукнула, киваючи легенько головою, і вкотре вже притиснулась до Романа.