Дроянда - Серце Вовка: Спадщина Кланів 2 частина , Дроянда

Люція стояла перед великими дверима, що вели до зали, де чекали її батьки. Її серце билося швидко, але вона зробила глибокий вдих і впевнено відкрила їх.

Усередині панувала тиша.

За довгим столом сиділи двоє людей — її мати, Василиса, і батько, Феш. Вони виглядали так само велично, як і в її спогадах, але в їхніх очах тепер було щось більше.

— Люціє… — першою заговорила мати. Її голос був теплим, але в ньому вчувалася настороженість.

— Мамо. Тату, — відповіла Люція, роблячи кілька кроків уперед.

Феш уважно оглядав її, його погляд був проникливим, ніби він намагався розгадати, що змінилося в ній.

— Ти змінилася, — сказав він нарешті.

Люція кивнула.

— Так. І я дізналася правду. Про нашу силу. Про спадщину Древніх Вовків.

Василиса і Феш переглянулися.

— Це правда, — підтвердила мати, її голос звучав серйозно. — Ми довго не говорили тобі про це. Ми хотіли, щоб ти сама дійшла до цього моменту.

— Але чому? — у голосі Люції відчувалася суміш образи і розуміння.

— Бо сила сама знаходить того, хто готовий її прийняти, — відповів Феш. — Ти повинна була пройти цей шлях без нашого впливу.

Люція зітхнула.

— Тоді скажіть мені все, що я повинна знати.

Василиса підвелася і підійшла ближче, поклавши руку на плече доньки.

— Ти сильніша, ніж думаєш. І цей світ ще не готовий до тієї, ким ти станеш. Але ми будемо поруч, якщо ти дозволиш.

Люція подивилася на них і зрозуміла — це її сім’я, і, попри всі випробування, вони завжди були її частиною. Вперше за довгий час вона відчула, що повернулася додому.

Люція подивилася на батьків і, не вагаючись, запитала:

— Це правда, що мої брати… особливі? Рег розповів мені дещо, але я хочу почути це від вас.

Василиса і Феш знову переглянулися. Було видно, що вони чекали цього питання.

— Так, — нарешті відповів Феш. — Вони не такі, як інші.

— Але що це означає? — наполягала Люція.

Василиса зробила крок уперед.

— Вони народжені під знаками Древніх Вовків. Кожен з них має силу, яка пробудиться у свій час. Але є одна річ, яку ти маєш знати…

— Яка? — серце Люції стиснулося.

— Вони — стражі рівноваги, — серйозно сказав батько. — В їхніх жилах тече не тільки кров нашого клану, а й щось більше.

Люція спробувала осмислити почуте.

— Але чому Рег сказав, що їх бояться?

Василиса зітхнула.

— Бо рівновага — це сила, яка може як зцілити світ, так і зруйнувати його. Брати — ключ до цього балансу.

Люція згадала їхні обличчя, їхню відданість і силу. Вони завжди були поруч, але тепер вона розуміла, що не знала всієї правди.

— І що буде далі?

Феш усміхнувся.

— Це залежить від вас. Бо ти теж частина цього шляху, Люціє.