Анастасія Семенишин - Ворог номер один , Анастасія Семенишин

— Я йду туди, де мене не провокуватимуть.

Адам посміхнувся.

— Ти не зможеш піти, поки не побачиш, чим я тебе здивую.

Ці слова він промовив так впевнено, що вона не змогла знайти сили для відповіді.

Завдання на вечір: з’ясувати, хто кого здивує.

Пізніше, після декількох годин гри, танців і напружених моментів, атмосфера на вечірці змінилася.

Алекс і Адам опинилися наодинці, стоячи на балконі, де було тихо, і лише звуки вечірки чулися знизу. Алекс не могла не помітити, як Адам стоїть поряд, його присутність відчувалася ще сильніше, ніж до цього.

— Я завжди виграю в тебе, Алекс. — його голос звучав таким спокійним і невимушеним, що її почуття лише розпалювалися більше.

Але цього разу вона не мала наміру програвати. Вона повернулася до нього, і її очі зустрілися з його.

— Ти хочеш виграти? Ти справді хочеш це знати? — вона зробила паузу і зробила ще один крок до нього.

Адам мимоволі затамував подих, побачивши зміну в її погляді.

— Ти здивуєшся, як сильно я змінюю правила гри.

У її голосі не було нічого сумнівного. Вона просто стояла перед ним, дивлячись у очі, ніби кидаючи йому виклик. І в цей момент Адам зрозумів, що вони обидва грають в гру, яка може мати наслідки значно глибші, ніж просто боротьба за останнє слово.

Цей момент був початком чогось більшого, ніж просто змагання.

Але раптом Алекс відчула, як її телефон вібрує в кишені. Вона витягнула його і побачила повідомлення від Лілі:

“Повернися! Батьки зараз приїдуть на вечірку. Усі запитують, де ти!”

Алекс глибоко вдихнула і поклала телефон назад до кишені. Однак вона більше не могла залишатися. Вона поглянула на Адама і лише тихо промовила:

— Я повинна йти. Це не закінчено.

Адам не сказав нічого, лише мовчки дивився, як вона йде. І хоч він не хотів цього визнавати, щось у його серці не давало спокою. Вони ще не закінчили.