Макс Оганесон - Дослідження фіторізноманіття буферних зон агроценозів, Макс Оганесон

Так, для трансекти 1 домінують родини Айстрові (24 %), Бобові і Гречкові (по 12 %), Подорожникові і Злакові (по 10%) і Зонтичні (7 %) із 14 загалом; для трансепти 2 – Айстрові (32 %), Бобові (12 %) і Злакові (9 %) із 14; для трансепти 3 – Айстрові (32 %), Злакові і Зонтичні (по 10 %) та Подорожникові (8 %) із 18;  для трансепти 4 – Айстрові (28 %), Бобові (13 %), Злакові (11 %), Зонтичні (9 %) та Глухокропивові (6 %) із 17 (рис. 3.4). Показано, що для буферних зон-екотонів (1 і 4) у липні 2024 р. превалюючими частками представлено більшу кількість родин: відповідно 6 і 5 порівняно з буферними зонами однотипних агроценозів (2 і 3): відповідно 3 і 4 (рис. 3.4).

Проаналізувавши протоколи А3 з квітучими видами, наявними у травні та липні 2024 року на територіях досліджуваних буферних зон агроценозів показано, що у липні частка квітучих від загальної кількості видів була більшою порівняно з травнем на всіх трансектах (рис. 3.5).

Рис. 3.5. Частка квітучих у буферних зонах у різних часових групах

Втім, варто зауважити, що на трансекті 2 у травні частка квітучих видів була у 3 рази меншою, а у липні – приблизно у 2 рази меншою порівняно з іншими досліджуваними, хоча приріст частки квітучих видів за вказаний період становив 17 %. Трансекта 3 частка виділяється серед інших незначним приростом квітучих видів (5 %) за вказаний період, що зумовило зниження їх частки у липні (68 %) порівняно з трансектою 4 (74 %). Для трансект 1 і 4 частки квітучих видів у різних часових групах (відповідно 66 і 78 %; 60 і 74 %) та їх приріст за вказаний період (12 %; 14 %) були приблизно на однаковому рівні (рис. 3.5).

У плануванні сівби сої вкінці квітня-на початку травня, за оптимальної температури ґрунту 10-12 0С, фермери зазвичай прораховують фазу цвітіння, яка у 2024 р. мала початися орієнтовно 21 червня і тривати 12-24 дні, залежно від сорту. Тому кінець травня для посівів сої характеризувався фазою сходів, а кінець липня – фазою плодоутворення. Очевидно, що саме для досліджуваного часового періоду як періоду цвітіння сої актуальним є приваблення запилювачів для підвищення врожаю.

Аналіз квітучих видів за типом запилення станом на травень 2024 р. на досліджуваних буферних зонах агроценозів виявив найбільший відсоток комахозапильних на трансектах 2 (83 %) і 4 (80 %), незначно менший – на трансекті 1 (72 %) і 58 % – на трансекті 3 (рис. 3.6).

Рис. 3.6. Частки комахозапильних та вітро- і самозапильних квітучих на досліджуваних трансектах станом на травень 2024 р.

Отже, для буферних зон-екотонів (1, 4) станом на травень 2024 р. середня частка квітучих комахозапильних видів була дещо вищою (76 %) порівняно з відповідною для буферних зон однотипних агроценозів (71 %) (рис. 3.6).

Аналіз квітучих видів за типом запилення станом на липень 2024 р. показав деякий перерозподіл частки комахозапильних рослин для досліджуваних трансект. Так, найбільший відсоток комахозапильних у липні зростало на трансекті 2 (85 %), дещо менший – на трансептах 4 та 3 (77 і 70 % відповідно) і 61 % – на трансекті 1 (рис. 3.7). Ймовірно, цей факт можна пояснити тим, що трансекта 1 (буферна зона-екотон між агроценозами сої і кукурудзи) станом на липень була більше затіненою порівняно з іншими досліджуваними, тоді як запилювачі й відповідно ентомофільні рослини віддають перевагу ділянкам з достатньою сонячною інсоляцією.

Рис. 3.7. Частки квітучих комахозапильних та вітро- і самозапильних на досліджуваних трансектах станом на липень 2024 р.

Таким чином, станом на липень 2024 р. середня частка квітучих комахозапильних видів була дещо вищою для буферних зон однотипних агроценозів (78 %) порівняно з вказаним показником для буферних зон-екотонів (69 %).

Ще одним етапом порівняння досліджуваних буферних зон агроценозів було врахування частки квітучих інвазійних видів. Відомо, що наслідками натуралізації інвазійних видів є, перш за все, зміна структури флори, трансформація флористичних комплексів і рослинних угруповань, негативний вплив на екосистеми (Міськова, 2020). Квітучі інвазійні види особливо небезпечні для природного різноманіття через швидке поширення насінням.

Співставленням загального списку видів буферних зон агроценозів дослідної станції ННІБХБ “Жучка” з поширеними у Буковинському Передкарпатті інвазійними за монографією (Інвазійні види …, 2018) виявлено, що з 108 наявних на досліджуваній території видів 16 інвазійні. Серед квітучих інвазійних видів станом на травень 2024 р. на трансекті 2 не виявлено жодного (рис. 3.8). Показано, що на трансептах 1 і 4 зростає переважна більшість інвазійних видів (по 12 % від загальної кількості квітучих), тоді як на трансекті 3 – 5 %  (рис. 3.8). Отже, станом на травень 2024 р. середня частка інвазійних квітучих видів на буферних зонах-екотонах (12 %) більша порівняно з відповідним значенням для буферних зон однотипних агроценозів (3 %).

Рис. 3.8. Частки квітучих інвазійних видів на досліджуваних трансептах у різних часових групах

Станом на липень 2024 р. частка інвазійних квітучих видів значно збільшилася на всіх досліджуваних трансептах (рис. 3.8). Виявлено, що якщо на трансептах 1, 2 і 4 відсоток інвазійних квітучих був приблизно на одному рівні (16, 15 і 17 % відповідно), то на трансекті 3 – майже у 2 рази більший (26 %). Таким чином, станом на липень 2024 р. середня частка інвазійних квітучих видів у буферних зонах-екотонах збільшилася з 12 до 17 %, то для буферних зон однотипних агроценозів з 3 до 21 % (рис. 3.8).