Макс Оганесон - Дослідження фіторізноманіття буферних зон агроценозів, Макс Оганесон

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Через інтенсивне землеробство, зменшення оселищ і джерел корму та зміни клімату протягом останніх років спостерігається глобальне зниження кількості запилювачів. Це стає викликом для продовольчої безпеки та існування класичного фермерства, оскільки більше 77 % с/г культур залежать від запилення медоносними бджолами та дикими запилювачами (Буферні зони у системах вирощування с/г культур..., 2021).

Запровадження квітучих буферних зон у системі землекористування – один із способів створення місць збереження запилювачів. Тому функціонально-динамічні дослідження буферних зон агроценозів, інвентаризація їх фіторізноманіття, стану, чисельності ентомофільних та інвазійних видів є важливим елементом вивчення для збереження диких запилювачів та підтримання механізмів саморегуляції в агроландшафтах.

Велике значення має первинна та періодична інвентаризація, яка дозволяє прослідковувати їх просторово-часову динаміку і дає можливість отримати інформацію про екологію місцезростань, параметри тих чи інших особливостей видів, небезпечні фактори впливу на них, рекомендації щодо збереження тощо. Крім того, інвентаризація буферних зон агроценозів тих чи інших с/г культур стає основою для розробки стратегії щодо їх використання, підтримання та збереження біорізноманіття (Буферні зони у системах вирощування с/г культур..., 2021; Тимчук та ін., 2022; ).

Проаналізувавши протоколи А4 з видами рослин, наявними у травні та липні 2024 року на територіях досліджуваних буферних зон агроценозів дослідної станції НН ІБХБ “Жучка” виявлено, що загальний список видів рослин загалом налічує 108 видів (табл. 3.1). Показано, що видове багатство всіх буферних зон у літній сезон збільшується порівняно з весняним, однак з більш помітною різницею для буферних зон однотипних агроценозів.

В результаті систематичного аналізу встановлено, що станом на травень 2024 р. флористичне багатство буферних зон агроценозів дослідної станції ННІБХБ “Жучка” представлено 17 порядками, серед яких домінуючими є 5: Айстроцвіті (Asterales), Бобовоцвіті (Fabales), Губоцвіті (Lamiales), Капустоцвіті (Brassicales) і Тонконогоцвіті (Poales), представленість яких відрізняється за досліджуваними трансектами (рис. 3.1). Так, для трансекти 1 превалюючими є частки: Бобовоцвіті (Fabales) – 25 %, Тонконогоцвіті (Poales) і Айстроцвіті (Asterales) – по 17 % та Губоцвіті (Lamiales) – 14 % із 12 загалом; для трансекти 2 – Айстроцвіті (Asterales) – 29 %, Губоцвіті (Lamiales) – 18 % та Тонконогоцвіті (Poales) – 14 % із 11; для трансекти 3 – Айстроцвіті (Asterales) – 31 %, Тонконогоцвіті (Poales) – 21 % і Капустоцвіті (Brassicales) – 14 % із 10; для трансекти 4 – Айстроцвіті (Asterales) – 19 %, Бобовоцвіті (Fabales) і Тонконогоцвіті (Poales) – по 17 %, Губоцвіті (Lamiales) – 14 % та Капустоцвіті (Brassicales) – 10 % із 12. Решта 12 порядків представлені у всіх трансектах невеликими частками від 2 до 7 %. Отже, для буферних зон однотипних агроценозів (2, 3) у травні превалюючими частками представлено по 3 порядки, а для буферних зон-екотонів (1, 4) – відповідно 4 і 5 (рис. 3.1).

Систематичний аналіз за липень 2024 р. показав, що флористичне багатство буферних зон агроценозів налічує 17 порядків, серед яких домінуючими є 6: Айстроцвіті, Бобовоцвіті, Губоцвіті, Гвоздикоцвіті (Caryophyllales), Тонконогоцвіті і Селероцвіті (Apiales) (рис. 3.2). Представленість наявних порядків теж відрізняється за досліджуваними трансектами: 1 – Айстроцвіті – 26 %, Губоцвіті – 15 %, Бобовоцвіті та Гвоздикоцвіті – по 13 %, Тонконогоцвіті – 10 % і Селероцвіті – 8 % із 12 загалом; 2 – Айстроцвіті – 32 %, Бобовоцвіті та Губоцвіті – по 12 %, Тонконогоцвіті – 9 % із 12; 3 – Айстроцвіті – 29 %, Губоцвіті – 12 %, Тонконогоцвіті та Селероцвіті – по 10 % із 16; 4 – Айстроцвіті – 28 %, Губоцвіті та Бобовоцвіті – по 13 %, Тонконогоцвіті – 11 % і Селероцвіті – 9 % із 13.

Бачимо, що для буферних зон однотипних агроценозів (трансекти 2, 3) у липні 2024 р., так само як і у травні, превалюючими частками представлено менше порядків (по 4) порівняно з буферними зонами-екотонами (трансекти 1, 4) – відповідно 6 і 5 (рис. 3.2). Загалом кількість порядків у часових групах не змінилася для трансекти 1 та збільшилася для решти: для трансект 2 і 4– на один порядок, для трансекти 3 – на 6 (рис. 3.1; 3.2).

За родинним флористичним спектром показано, що станом на травень 2024 р. видове багатство досліджуваних буферних зон агроценозів сої дослідної станції ННІБХБ “Жучка” представлено 21 родиною, причому превалюючими є родини: Айстрові (Asteraceae), Бобові (Fabaceae), Злакові (Poaceae), Капустяні (Brassicaceae) і Подорожникові (Plantaginaceae) (рис. 3.3). Так, для трансекти 1 домінує представлення родин Бобові (Fabaceae) – 24 %, Айстрові (Asteraceae) і Злакові (Poaceae) – по 16 % і Подорожникові (Plantaginaceae) – 8 % із 15 загалом; для трансекти 2 – Айстрові (Asteraceae) – 28 %, Злакові (Poaceae) і Подорожникові (Plantaginaceae) – по 14 % та Бобові (Fabaceae) – 10 % із 12; для трансепти 3 – Айстрові (Asteraceae) – 30 %, Злакові (Poaceae) – 20 % та Капустяні (Brassicaceae) – 13 % із 12; для трансекти 4 – Айстрові (Asteraceae) – 20 %, Бобові (Fabaceae) – 17 %, Злакові (Poaceae) – 15 % і Капустяні (Brassicaceae) – 10 %із 15. Видно, що для трансект 2 і 3, між агроценозами сої (однотипні буферні зони), характерно зниження частки бобових рослин: від 10 % (трансекта 2) до 7 % (трансекта 3) порівняно з буферними зонами-екотонами (трансекти 1 і 4), для яких бобові складають відповідно 24 і 17 %. Також, загальна кількість родин у буферних зонах-екотонах (1, 4) складає 15, тоді як у буферних зонах однотипних агроценозів сої (2, 3) – 12 (рис. 3.3).

Родинний флористичний спектр у досліджуваних буферних зонах станом на липень 2024 р. виявив, що видове багатство трансект агроценозів сої дослідної станції “Жучка” представлено 23 родинами з домінуючим відсотком: Айстрові, Бобові, Злакові, Зонтичні (Apiaceae), Гречкові (Polygonaceae), Глухокропивові (Lamiaceae) і Подорожникові (рис. 3.4).

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍