Mary Uanni - Система Маяк, Mary Uanni

— Привіт, Єво, — Аліса наблизилася до столика з невпевненим кроком.

— Алісо! — вигукнула Єва, не приховуючи радості. — Ти нарешті повернулася! Скільки років минуло? Як ти? Де ти була всі ці роки?

Аліса сіла напроти неї, але замість того, щоб одразу почати розповідати про свої пригоди, вона дивилася на Єву з якоюсь дивною тривогою.

— Єво, — почала вона, її голос був глухим і холодним, — я не та, кого ти знаєш. Все змінилося.

Єва підняла брови, відчуваючи, що щось не так.

— Що ти маєш на увазі? — вона намагалася зберігати спокій.

— Я не знаю, як тобі це пояснити, — Аліса нахилилася ближче і пошепки додала, — але цей світ — це не реальність. Це якась гра. І я більше не впевнена, що ми справжні.

Єва почула ці слова, але її мозок не міг обробити почуте.

— Що? Гра? Ти про що взагалі говориш? — Єва відкинулася на спинку стільця, не вірячи в те, що чує.

— Я знаю, що це звучить божевільно, — Аліса озирнулася по сторонах, ніби побоюючись, що хтось їх підслухає. — Але я відчуваю це всім своїм єством. Я була там, у реальному світі, і тепер я тут, у грі.

Вона витягла з кишені дивний телефон і простягнула його Єві. Екран блищав підсвіткою, а на ньому світилися незрозумілі символи та повідомлення.

— Це мій зв’язок із системою "Маяк". Вони надсилають мені повідомлення, коли щось важливе відбувається.

— Система "Маяк"? — Єва злегка посміхнулася, не розуміючи, чи жартує її подруга, чи це якась гра розуму.

Аліса продовжувала настоювати на своєму, її обличчя було серйозним.

— Я бачила, як усе це почалося. Люди навколо нас... вони не справжні. Вони частина цієї гри. І я впевнена, що я — одна з небагатьох, хто пам'ятає про реальний світ.

— Алісо, це якесь непорозуміння, — Єва намагалася взяти ситуацію під контроль. — Ти, мабуть, сильно втомилася або пережила стрес після повернення. Можливо, у тебе галюцинації?

— Ні! — Аліса підняла голос, притягнувши телефон ближче до себе. — Це не галюцинації. Ти повинна мені повірити. Я не збожеволіла. Цей світ — це лише ілюзія, яка маскується під реальність.

Єва на мить мовчала, не знаючи, що відповісти. Вона не хотіла сваритися з Алісою, але все це виглядало абсурдно.

— Ти кажеш, що ми живемо в грі, а цей телефон... що це за система? Хто її контролює?

Аліса задумливо кивнула, ніби почувши очікуване питання.

— Я ще не знаю, хто стоїть за всім цим. Але ця система — це єдина річ, яка дозволяє мені отримувати інформацію. Вони... вони надсилають підказки, наче це якийсь квест. Але я відчуваю, що це щось більше. Я повинна з'ясувати правду.

Єва спробувала змінити тон, аби не ображати подругу.

— Добре, Алісо, ми можемо з цим розібратися разом. Але спочатку ти повинна мені пояснити, як усе це сталося. Чому ти думаєш, що це гра?

Аліса на мить замислилася.

— Я пам'ятаю інше життя. В реальному світі. Я мала інші спогади, інші стосунки. Але коли я повернулася сюди, все змінилося. Я зрозуміла, що це місце — штучне. Це, як кажуть, симуляція. А цей телефон — це ключ.

Єва нарешті кивнула, зрозумівши, що поки що не зможе переконати Алісу в іншому.

— Гаразд, Алісо, я тобі допоможу. Але нам потрібно зрозуміти, що саме ти побачила. Можливо, ти просто плутаєш свої спогади. Але якщо ти права, то ми знайдемо правду.

— Дякую, — Аліса виглядала трохи розслабленішою. — Я знала, що можу на тебе розраховувати.

Єва поглянула на Марка, який приєднався до них пізніше, і зітхнула. Розмова ставала все заплутанішою, і їм треба було вирішити, як діяти далі.

Аліса ставала дедалі непередбачуванішою. Від моменту її повернення з-за кордону, вона постійно втягувала друзів у неймовірні пригоди та ситуації, які з кожним разом ставали все більш дивними. І хоч Єва та Марк спочатку сприймали її розповіді скептично, з часом тривога почала брати гору. Їхня подруга вже не була тією Алісою, яку вони знали раніше — з кожним днем вона все більше зосереджувалася на своїх переконаннях про "справжній світ", і це починало лякати.

Марк помітив зміни в Алісі з самого початку. Її очі тепер часто виглядали порожніми, погляд був розсіяним, ніби вона весь час перебувала десь далеко, в іншій реальності. Єва спробувала допомогти подрузі, але кожен їхній діалог закінчувався конфліктом. Аліса відмовлялася слухати, переконана, що їхній світ — це гра, і вона єдина, хто знає про це правду.

— Ми повинні з'ясувати, що з нею відбувається, — зітхнула Єва, сидячи за кухонним столом разом з Марком. — Вона в небезпеці.

— І це не просто вигадки, — додав Марк. — Вона стає все більш деструктивною. Якщо ми не допоможемо їй, це може закінчитися погано.

Вони вирішили взяти відгули на роботі, щоб розібратися з ситуацією і дізнатися більше про те, що саме відбувається з Алісою. Марк почав стежити за її діями, уважно слухаючи її розповіді про "справжній світ", системні повідомлення від "Маяка", і загадкові квести, які, як вона казала, їй належить виконати.

Одного вечора, коли вони сиділи в їхньому улюбленому кафе, Аліса почала розповідати про свою подорож.

— Я була там, у справжньому світі, — почала вона, збуджено перемішуючи ложкою каву. — Вони називають нас "гравцями". Це все ілюзія, гра, створена, щоб ми не пам’ятали про своє справжнє існування. Але я пам’ятаю. Я бачила реальність за межами цього світу.

Марк і Єва обмінялися стурбованими поглядами, але вирішили слухати далі.

— Ти говорила про "Маяк", — обережно запитав Марк. — Що це таке?

— Це система, яка надсилає мені повідомлення. Вони попереджають про небезпеки і допомагають мені виконувати квести, щоб я могла завершити гру і повернутися додому. І тепер є інші гравці, які теж намагаються це зробити. Один із них уже поряд.

— Хто цей гравець? — спитала Єва, намагаючись залишатися спокійною.

— Я ще не знаю його імені, — відповіла Аліса. — Але ми повинні виконати завдання разом, інакше нас не випустять. Я бачу його в повідомленнях від "Маяка". Він десь тут, у нашому місті.