Mary Uanni - Система Маяк, Mary Uanni

Відчуваючи загрозу, Єва вирішила дати собі час для роздумів. Вона не могла говорити про це з Марком, тому що боялася, що він почне шукати правду і потрапить у небезпеку. Замість цього вона вирішила діяти обережно, зібравши більше інформації, перш ніж ділитися своїми знахідками.

Вона зв’язалася з деякими з авторів, яких вона знала, щоб дізнатися, чи знають вони щось про Степанюка. Деякі з них сказали, що чули про його "тіньову" сторону, але не хотіли нічого більше говорити. Кожен раз, коли вона чула його ім'я, їй ставало все більш страшно.

Нарешті, під час однієї з вечірок у книгарні, Єва випадково натрапила на жінку, яка працювала у журналі, що розслідує корупційні справи. Вони обмінялися кількома словами, і жінка зізналася, що працює над матеріалом про підозрілу діяльність бізнесменів у їхньому місті.

— Якщо ти хочеш дізнатися більше, — сказала вона, — будь обережною. Тут багато небезпек.

Єва усвідомила, що її розслідування веде до загрози, про яку не можна говорити. Вона повинна була знайти спосіб захистити себе і своїх близьких.

Ніч затягнулася хмарами, коли Марк отримав повідомлення про закритий захід, на який мали з’їхатися високопоставлені особи. Він відчував, що це його останній шанс знайти ключові докази. Відправивши кілька повідомлень своїм джерелам, він дізнався, що на заході буде Ковальчук, а також інші бізнесмени й політики, замішані в темних оборудках.

Марк одягнувся стримано, але солідно: темний костюм, класичний галстук. Його вигляд повністю відповідав статусу журналіста. Пропуск на подію він отримав через одного з колег, який працював у політичному виданні. Захід проходив у фешенебельному готелі, на найвищому поверсі, звідки відкривався захопливий вид на місто. У залі панувала розкіш: мармурові стіни, кришталеві люстри й сріблясті келихи, які глухо дзвеніли від шампанського. Але за цією зовнішньою красою ховалися плани, що могли зруйнувати життя багатьох людей.

Марк підходив до кожного, хто здавався важливим, обережно витягував інформацію з коротких розмов. Переважно це були пусті фрази про бізнес чи політику, але він постійно тримав на прицілі Ковальчука.

Помітивши, що Ковальчук пішов у приватну кімнату для перемовин, Марк вирішив прослідкувати за ним. Він підслухав, як Ковальчук говорив з юристом Лебедєвим:

— Все йде за планом, — казав Лебедєв, натякаючи на нову угоду, пов'язану з відмиванням грошей через підставні компанії. — Ми тільки маємо залагодити деякі питання з нашим "другом" Степанюком.

Ковальчук кивав, уважно слухаючи, але промовив коротко:

— Головне — не залишити слідів. Тримай усе під контролем.

Марк не міг наважитися записати розмову на телефон — це було занадто ризиковано. Замість цього він зробив нотатки у своїй голові й вирішив дочекатися слушного моменту для виходу.

Поки Марк був зайнятий, Єва на своєму заході помітила, що двоє чоловіків, яких вона раніше бачила на зустрічах, знову відвідали її захід. Вони трималися подалі від основної групи гостей, але їхня присутність не здавалася випадковою. Вони спілкувалися з іншими гостями короткими фразами, обмінювалися папірцями й швидко виходили з приміщення.

Єва вирішила поговорити з ними під приводом організаційних питань.

— Перепрошую, — ввічливо почала вона, — чи можу я вам чимось допомогти?

Чоловіки на мить зупинилися, погляди їхніх очей зустрілися з її, і один із них, явно більш впливовий, сховав посмішку.

— Ми просто оглядаємо ситуацію, — відповів він, — нічого важливого.

Його тон був холодний, але ввічливий. Вона відчула холодне дихання загрози й вирішила більше не тиснути. Але вона не могла залишити цю ситуацію просто так.

Коли захід завершився, Єва вийшла на вулицю, щоб зібратися з думками. Її тіло тремтіло від внутрішнього напруження. Тоді вона побачила, як ті самі двоє чоловіків стоять у темному провулку, перемовляючись. Вона прислухалася до їхньої розмови, приховуючи свою присутність за кутом будівлі.

— Вона занадто багато знає, — сказав один.

— Якщо вона ще раз наблизиться до нас, то ми повинні діяти. Її друзі будуть під загрозою, — відповів інший.

Ці слова вдарили Єву, мов грім серед ясного неба. Вона зрозуміла, що її життя — і життя тих, кого вона любить — під загрозою. Маркові вона нічого не скаже. Але з цього моменту вона знала, що не може відступити.

Повернувшись додому, Єва одразу почала досліджувати всіх підозрілих гостей, яких вона бачила на своїх заходах. Вона записувала кожну деталь, кожну підозрілу взаємодію. Її кімната перетворилася на справжній штаб, де всі стіни були завішані фотографіями, записами, підозрами.

Одна з важливих деталей, яку вона помітила, полягала в тому, що ці люди пов'язані з компаніями, що використовувалися для прикриття незаконних угод. Їхні сліди перетиналися з людьми, яких знав Марк у своєму розслідуванні.

Тижні пройшли, і Марк зібрав всі необхідні докази для свого розслідування. Він представив звіт редактору, і публікація викликала справжній фурор. Незабаром після цього розпочалося розслідування з боку правоохоронців. Ковальчук і Лебедєв були на грані викриття. Їхні підставні компанії почали ретельно перевірятися.

Маркові зусилля не залишилися непоміченими: його підвищили, і тепер він був одним з найбільш визнаних журналістів у місті. Він готувався до нової хвилі успіху.

Проте Єва продовжувала залишатися в тіні. Вона не могла дозволити собі підвести друга, але водночас не хотіла його втягувати. Її розслідування виводило її на новий рівень небезпеки.

Єва все більше заглиблювалася в змову, і тепер вона була на волосині від власного викриття. Її особистий страх наростав, але вона знала, що не може зупинитися. Тільки час покаже, до чого це призведе.

Це був тихий вечір, і Єва, як завжди, працювала над черговим літературним заходом у маленькій кав’ярні неподалік від свого будинку. Вона щойно збиралася йти додому, коли з вулиці долинув гучний, емоційний голос. Озирнувшись, вона побачила фігуру, яка стояла у дверях — це була Аліса, їхня давня подруга, яка нещодавно повернулася з-за кордону. Вона виглядала дещо інакше — бліда шкіра, змінений вираз обличчя, який не був властивий їй раніше, і холодний погляд, який Єва не могла не помітити.