Тетяна Олiйник - Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник

Вимовляючи цю промову, Актор спостерігав за виразом обличчя співрозмовника, чиї брови негайно поповзли вгору, щойно до нього дійшов сенс сказаного.

- Яка бомба?! Я нічого про неї не знаю...

- Тим більше, прошу вас дотримуватися суворої секретності і допомогти нам знайти її на борту літака. Не буду допитуватися, з якої ви організації, але здогадуюся про зв'язок із Центральним Розвідувальним Управлінням.

Від подиву щелепа чоловіка відвисла до самих грудей. Він спробував щось сказати, але передумав, мабуть, перспектива побути деякий час агентом ЦРУ дуже сподобалася співрозмовнику.

- А як мені до вас звертатися? - шанобливо запитав пасажир.

- Агент Рем, - брякнув перше, що спало на думку, Актор. Усе одно цим він нікому не зашкодить, адже агент 1/2 мав позивний «Рамзес», а Ремом його кликали тільки вдома.

- Зрозуміло, - буркнув чоловік.

- Назвіть мені свій позивний? - у свою чергу попросив Макс.

Пасажир задумався, було помітно, що до такого запитання він не був готовий. Актор вирішив йому допомогти:

- Розумію, - багатозначно підморгнув він, - дотримуєтеся повної секретності...

Чоловік спробував щось заперечити:

- Ні, я...

- Не варто пояснювати, — виставив хлопчик долонь заперечливим жестом. — Пропоную взяти тимчасовий позивний - Панікер. Як вам?

- А... М-м... Г-гаразд, - погодився він.

- Отже, агенте Панікер, пропоную розпочати пошуки, - діловито скомандував хлопчик.

- А де шукати? - розгублено промовив той.

- Ну, що ж, думаю, вам варто взяти на себе туалети, а я обшукаю каюту пілота.

- А хіба нас туди пустять? - із сумнівом запитав пасажир.

- Вас - ні, а мене - так, адже я представник служби безпеки авіакомпанії.

- Ах, так... Я про це зовсім забув... - схаменувся Панікер. Потім трохи задумався, сумнів відбився на його обличчі. - М-м... Е-е... - чоловік намагався щось сказати, але не знаходив для цього слів.

Актор вирішив і в цьому допомогти пасажировi:

- Вас мучить питання, чому дитині довірили таку важливу місію, чи не так? - Макс допитливо подивився на співрозмовника.

- Не те, щоб мучить, але... все ж... хотілося б розвіяти деякі сумніви, - нарешті видавив із себе Панікер.

- Річ у тім, що серед пасажирів потрібен агент, який не кидатиметься в очі й зіллється з натовпом. А хто ж запідозрить дитину?! Ви згодні?

- А-а... ну, тоді зрозуміло, це має сенс, - погодився пасажир.

- Ну, що? Чи маєте ще сумніви? - прямо в лоб запитав Макс упевненим тоном, який не терпить заперечень.

- Ні, ні, я все зрозумів! - запевнив його чоловік.

- Тоді за роботу! - дав команду Актор. - Зустрічаємося тут, у коридорі.

Чоловік кинувся виконувати доручення, геть забувши про свою паніку. Актор залишився чекати на тому ж місці. Поки Панікер копирсався в туалеті, до Макса підійшла стюардеса і поцікавилася:

- Прошу вибачення, молодий чоловіче, але чи все гаразд із тим нервовим пасажиром? Я помітила, що ви розмовляли з ним.

- Так, я спробував відволікти його на гру і тепер ми проходимо квест. Як бачите, це чудово допомагає, - відповів Макс.

- Дуже добре! Дякую вам за допомогу! І як вам таке на думку спало?

- Просто мені нудно в дорозі, а пограти нема з ким, ось я і запропонував пройти шпигунський квест пасажирові, якому, судячи з усього, теж немає сил терпіти довгий переліт.

- Чудова ідея, молодий чоловіче! Сподіваюся, це спрацює і пасажир забуде про паніку до закінчення польоту, - похвалила Макса бортпровідниця.

"Ну ось і добре, тепер нам не заважатимуть обшукувати літак" - подумав хлопчик. У цей момент двері туалету відчинилися і звідти показалася голова Панікера:

- Гей, агенте Рем, тут бомби немає!

- Ч-ч-ч-ч! Хто ж про таке вголос говорить?! - дорікнув йому Макс.

Чоловік зі здивуванням втупився на хлопчика.

- Треба казати: "Об'єкт не виявлено", - підказав Актор.

- Ах, так... зрозумів. Об'єкт не виявлено в цьому туалеті, - поправився пасажир.

- А ви в шафках шукали?

- Так, звичайно, але там нічого нема...

- Тоді переходьте до наступноï кабiнки, — запропонував хлопчик, — але шукайте ретельніше, від цього залежить життя всіх пасажирів.

Чоловік знову кинувся на пошуки. Тим часом Макс сходив на своє місце, щоб заспокоїти маму, яка з хвилюванням визирала сина. Він пояснив їй, що відволікає нервового пасажира і їй не варто хвилюватися з цього приводу. Тато підтримав Макса і розуміюче підморгнув синові.

Актор повернувся до коридору в очікуванні агента Панікера, але він досі так і не вийшов із туалету, куди утворилася вже доволі велика черга. Хлопчик протиснувся вперед і постукав у двері:

- Гей, ви там скоро? Я на вас чекаю.

Двері негайно відчинилися, мабуть, пасажир упізнав голос Макса. Погляду постала дивна картина: чоловік стояв із закоченими рукавами сорочки, весь скуйовджений, а на підлозі валялися клаптики використаного туалетного паперу.

- Що ви робите? - здивувався Актор.

- Ретельно шукаю, як ви й наказали, - відповів пасажир.

- Але не до такої ж міри! - дорікнув йому Макс і потягнув убік за рукав, даючи можливість стюардесі навести порядок.

- Об'єкт не виявлено! - доповів агент Панікер, застібаючи манжети рукавів.

- Зрозуміло, - кивнув Актор.

- А як у вас справи? Чи знайшли що-небудь у кабіні пілота? - поцікавився чоловік.

- Ні, там об'єкт теж не виявлено. Доведеться продовжити пошуки в салоні.

Обидва "агенти" вирушили в прохід між кріслами, нахиляючись під ноги пасажирів і заглядаючи під сидіння. Оскільки літак був великий і складався з двох салонів, то пошуки тривали досить довго. Макс періодично поглядав на годинник, відраховуючи час польоту, залишалося вже недовго. Діставшись нарешті через два салони до хвоста літака і обшукавши всі крісла, втомлений Панікер присів на підлогу і витер рукою піт, що виступив на лобі.