Данило Туптало - Житія Святих - Січень, Данило Туптало

душі турбот, повірмо ж Господеві, Який сказав: "Якщо хто покине батька, чи матір, чи дім, чи маєток задля Мене, сторицею прийме і життя вічне унаслідує". Так, сестри мої, спасемо душі наші". Поки свята так говорила до них, прийшли над море і знайшли корабель, який в межі Олександрійські мав плисти. Дали плату і сіли в нього. І був вітер сприятливий, через небагато днів Олександрії досягли. Звідти знову вийшовши, прийшли на якийсь острів, що Коа називається, від Аликарнаса, града Карибського, за п'ятнадцять тисяч стіп лежав: звідусіль-бо втікали, невідоме місце знайти хотіли, щоб ніколи батьки їх не знайшли. На тому-бо острові без страху далі перебували, змінили чоловічий образ знову на жіночий і, найнявши на віддаленому місці малий дім, жили, дякуючи Богові, до Нього ж молилися весь час, щоб послав їм чоловіка духовного, який міг би їх одягнути в чин чернечий і мав би опіку над душами їхніми. Переконувала свята Євсевія приятельок своїх, говорячи: "Прошу вас, задля Господа, сестри мої, бережімо таємницю нашу, не сповіщаймо нікому ж про батьківщину нашу і наміри, чому з дому вийшли і як називаємося, щоб за ім'ям моїм, як же називаюся, і за батьківщиною, звідки вийшли, шукаючи, не знайшли мене батьки мої. Заклинаю-бо вас Богом, щоб усе це зберегли ви до кінця життя мого і нікому ж нічого ж не казали, що було чи траплялося з нами. Якщо ж хтось спитає вас ім'я моє, скажіть, що називаюся Ксенія, що означає подорожня. Це-бо, як же бачите, подорожую, залишивши дім і батьків задля Бога. І відтепер ані ви не кличте мене Євсевією, але Ксенією, бо не маю тут града для перебування, але подорожую в житті цьому з вами разом, про майбутнє турбуючися". Коли це свята до дівчат своїх сказала, вони обіцяли все наказане пильнувати, і відтепер кликали святу невісту Христову замість Євсевії — Ксенія. Якось схилила коліна свої із сестрами, почала плакати і говорити: "Боже, зроби нам, подорожнім і убогим, велику Твою милість, як же Ти вчинив зі всіма святими Твоїми, і пошли нам чоловіка, благоугодного Тобі, Владико, через якого і ми змогли б смиренними спастися". Так молилася Ксенія свята зі сестрами, вийшли з дому, в якому перебували, і ось побачили одного старця чесного, з волоссям сивим, який із пристані йшов. Вбраний як чернець, його ж лице було наче в ангела, і, поспішивши до нього, свята діва припала до ніг його, плачучи й говорячи: "Чоловіче Божий, не зневаж подорожуючу в чужому краї, не відвернися від убогої бідолахи ані не погидуй проханням грішниці, але уподобися святому апостолу Павлові і будь нам наставником і учителем, як же він був для святої Теклі, — згадай, яку винагороду праведним приготував Бог, і спаси мене разом із двома сестрами цими". Чуючи ж те, Божий служитель зрушився теж на сльози і сказав до неї: "Що хочеш, щоб зробив для вас?" Вона ж сказала: "Будь нам у Бозі отцем і учителем. І веди нас туди, де спастися нам можна, подорожні-бо ми, і не знаємо, куди йти, соромимося відкриватися чоловікам". Він же сказав до них: "Звідки ви? І яка причина, що ви тут самі?" Сказала свята: "З далекого краю ми, рабе Христовий, і вирішили разом вийти з батьківщини нашої і в ці прийшли місця. Молимо ж Бога вдень і вночі, щоб послав нам чоловіка, через якого зможемо і спастися, — і ось показав нам Бог твою преподобність, що можеш прийняти немочі наші". Сказав святий старець: "Повірте мені, сестри, і я подорожній тут, як же мене бачите, іду зі Святих Місць, поклонився-бо там, повертаюся у свою батьківщину". Сказала йому раба Христова: "З якого краю преподобність твоя, пане мій?" Він же сказав: "З краю Карійського, із града Миласа". Сказала йому знову Христова Невіста: "Прошу твою святиню, скажи нам сан твій, думаю-бо, що ти єпископ". Сказав до неї старець: "Пробач мені, сестро, чоловік я грішний і не достойний чернечого образу, щедротами ж Божими є пресвітер й ігумен малого братів зібрання у монастирі святого і преславного апостола Андрія, ім'ям же Павло називаюся". Це почувши, раба Христова прославила Бога, говорячи: "Слава тобі, Боже, що послухав мене, убогу, і послав мені, як же колись святій Теклі, святого Павла, щоб врятував мене з двома сестрами цими". І сказала до старця: "Прошу тебе, Рабе Божий, не зневаж подорожніх нас, але, за Богом, будь нам отцем ". Сказав їм блаженний Павло: "Сказав вам, що і я подорожній, і не знаю, що доброго зроблю для вас тут. Якщо хочете йти в град мій, то сподіваюся, що вчинить Господь милість з вами, і я по силі своїй про вас буду турбуватися". Діви ж зі сльозами припадали до старця, говорячи: "Ой, рабе Божий, візьми нас зі собою, ми ж підемо, куди велиш, лише вчини милість подорожнім і будь нам поводарем до вічного життя". Узяв же зі собою чоловік Божий святих дів тих, прийшов у Миласійський град і там хатини якісь на місці безмовному поблизу церкви знайшов їм, які свята діва Ксенія за золото, з дому взяте, купила, звела церкву невелику на честь святого першомученика Стефана і монастир дівочий малий у скорім часі побудувала, зібравши трохи дів і Христові їх уневістивши. Піклувався ж про них святий Павло, ігумен, його ж руками і сама в чернечий чин постриглася з двома рабинями своїми, і ніхто ж зовсім не дізнався до кончини її, звідки була свята та діва, з якої причини з батьківщини вийшла і яке її справжнє ім'я, — іменувала-бо себе Ксенією, тобто подорожньою. Преподобний же Павло, коли питали його про дів тих, говорив: "З острова Коа взяв їх і привів сюди". І всі думали, що вони звідти. Через те й монастирець той назвою острова того Коа називали.

Не по довгім часі Кирило, єпископ града того, спочив у Господі і вибраний був замість нього на престол преподобний Павло, ігумен монастиря Андріївського. Він, прийнявши сан єпископський і прийшовши в монастир дівочий, пані Ксенію, хоч не хотіла, освятив дияконесою, бо справді такого чину була достойна: в тілі будучи, ангельське мала життя. І хоч у багатьох насолодах і просторі була вихована, будучи донькою сенаторською, проте на таке суворе й тісне віддалася життя — виглядало, що новим якимось незвичним і нелегким шляхом до постницької досконалости сходила. Повстримности її боялися біси — постом же і подвигами її переможені, втікали,