Данило Туптало - Житія Святих - Січень, Данило Туптало

прошу добродійства. Якщо можеш, те вчини: усіх полонених із града і краю мого, яких сюди заведено, відпусти на волю". І зразу старанням князя того в цілому Африканському краї шукано християн, з Кампанійської землі полонених, і були до святого Павлина приведені. І був святий той пастир відпущений чесно зі всіма пастви своєї словесними вівцями, і з великими иншими дарами, і з достатньою кількістю їжі, і прибули кораблями у свою землю з веселістю і радістю. Через небагато днів помер Рига, цар вандальський, за пророцтвом святого, а замість нього зять його прийняв царство. Так Павлин святий, себе одного на роботу віддавши, багатьох людей із рабства вивів на волю, наслідуючи Христа Господа, Який вигляд раба прийняв і людський рід від рабства диявола визволив. Пожив же святий Павлин після виходу з роботи вандальської літ доволі і вручене собі стадо добре випас, як пастир добрий, який ладний душу свою за овець покласти, багато милостинь для убогої братії, не щадячи себе самого, вчинивши, перейшов до Начальника Пастирів — Христа Господа свого, від Нього ж нині сторицею прийме і життя вічне унаслідує, славлячи Його навіки. Амінь.

У той самий день спогадування святого Вселенського шостого собору. І пам'ять преподобних отців: Максима Сирина у Кирі і Соломона Мовчальника в селі Каперсані при ріці Євфраті.

І преподобного отця нашого Геннадія Костромського і Любимоградського, що на Сурському озері. Дивись про нього у Пролозі.

Місяця січня в 24-й день

Житіє преподобної матері нашої Євсевії, що була перейменована на Ксенію

Житіє і похвали святим подібні світлістю на зорі: як же зірки, розташуванням на небі утверджені, цілу піднебесну освітлюють, їх же й від індіян видно, ані й від скитів вони не ховаються, землю озоряють і морю світять, і тих, що на кораблі пливуть, скеровують, їх же імен хоч і не знаємо, бо багато їх вельми, проте світлій їхній красі дивуємося, — так і світлість святих, хоч і замкнені є мощі їхні в гробах, але сили їхні в піднебесній земними межами не є визначені, чудуємося їхньому життю і дивуємося славі: нею ж Бог тих, що угодили Йому, прославляє. Так же прославив і цю угодницю свою преподобну Ксенію, її ж дивне житіє на просвітлення і образ тим, що хочуть любов'ю працювати для Бога, написане від давніх, останньому роду передається таке.

Був у старому Римі один славний і знатний муж, один із великих сенаторів, християнин правовірний, який мав одну лише дитину, як зіницю ока, доньку на ім'я Євсевія. Коли вона шлюбного віку доспіла, вельможа один, також сенаторської чести, просив батьків Євсевїї, щоб віддали доньку свою на шлюб синові його. І порадилися батьки, заручили Євсевію благородному юнакові, рівному честю і багатством. І встановлений був день, в який же законний шлюб здійснитися мав. Дівчина ж Божественної любови сповнена була, хотіла нетлінному Женихові, гарнішому вродою від синів людських, Христу Господеві вічним своїм дівством уневіститися, але те своє бажання таїла перед батьками. Знала-бо, що якби довідалися про її наміри, то ані слухати цього не схотіли б і всіляко боронили б їй, любов'ю лестячи і велінням примушуючи до шлюбу. Бо ту єдину доньку мали всього свого багатства спадкоємницею, хотіли тішитися її подружжям і дітьми. Мала ж блаженна Євсевія двох рабинь, вірних їй, що з дитинства зростали з нею і служили їй усією старанністю і приязню. І взявши їх осібно, сказала до них: "Хочу сказати вам одну річ таємну, але спершу заклинаю вас Господом Богом, щоб нікому не казали, що від мене почуєте, думку-бо і бажання серця мого вам маю відкрити. Пильнуйте ж, аби ніхто зі смертних не довідався моєї тайни, але й щоб ви мене більше підтримали, спасли душі ваші й помогли моєму окаянству". Сказали ж їй рабині: "Усе, що велиш нам, пані наша, зробимо, найперше, щоб і нашим душам мати користь із твого задуму. І готові є за тебе радше померти, ніж комусь сповістити те, що маєш сказати нам". Дівчина ж сказала їм: "Знайте, що батьки мої хочуть мене в шлюб віддати, мені те ані на гадку ніколи не спадало, щоби думати про шлюб. І вельми важка мені є річ ця, яку батьки вирішили мені зробити. Що-бо життя це? Тільки тінь, і дим, і сон. Послухайте ж мене, і спільне чисте приймімо життя, і якщо Воля Господня в моєму намірі є, і ви до моєї пристанете ради, і збережете, що сказала вам, то подумаймо, що належить далі нам робити. Повірте мені, що коли батьки мої про це й довідаються і захочуть мене насильно до шлюбу змусити, то хоч вогню, хоч мечу, хоч звірам хай віддадуть мене, ніяк же постанови моєї змінити не зможуть, Бог мені помагає". Чуючи ж це, обидві рабині промовили: "Воля Господня хай буде, бо й ми з твоєю думкою погоджуємося і так хочемо, як же ти, пані наша. І воля наша померти з тобою, аніж царювати без тебе". Таке від рабинь своїх чуючи, Євсевія блаженна прославила Бога, і мали три дівчини ті рівну до Христа любов, думали щодня, що зробити, щоб бажання їхнє змогло здійснитися, і молилися до Бога, щоб раду подав їм.

З того дня, коли віддали себе в любов Господню, зважившися на життя чисте, Євсевія, потай від батьків, руками двох дівчат своїх роздавала потребуючим те, що мала: золото, і срібло, і всі коштовні речі. Роздали ж дівчата і ті свої, що мали, заощадження — до убогости готувалися задля любови Христової. І коли вже зблизився день шлюбу і всі готувалися, Євсевія блаженна, порадившися з дівчатами своїми, уночі, перебравшися з жіночого образу в чоловічий і нічого з багатства на потребу не взявши, вийшли з дому, коли ніхто не знав і двері відчиненими виявилися. Ознаменувавшися хресним знаменням, сказали до Христа Бога: "Будь з нами, Сину Божий, і покажи нам путь цю, якою підемо, бо задля Твоєї любови покидаємо дім і все з ним і хочемо більше подорожувати і прескорбно жити, Тебе бажаючи і Тебе шукаючи". Так, виходячи з дому, помолилися зі сльозами і йшли, плачучи і радіючи. Говорила в дорозі свята Євсевія з рабинями своїми: "Ви відтепер будете сестрами і панями моїми, і я для вас буду працювати всі дні життя мого. Тільки, пані мої, знехтуймо всім задля Бога і нічого на землі не шукаймо, лише врятуймо душі наші, втікаймо від суєтних житейських шкідливих для