Роберт Грін - 48 законів влади

Коли всі вони прибули із знаряддям, як він їм звелів, тоді Кір (був там один край Персії, увесь зарослий колючими рослинами, що сягав від вісімнадцятьох до двадцятьох стадій у всіх напрямах) наказав їм очистити цей край від колючок за один день. Коли перси це закінчили, як Кір їм наказав, він удруге звелів їм прибути назавтра, помившись у лазні. Тим часом він зібрав усі стада кіз, овець і биків свого батька, зарізав їх і приготував, щоб почастувати перське військо, додавши до цього вина та все найкраще зі страв, що ще існує. Коли на другий день прийшли перси, він запросив їх сісти в лузі й улаштував для них бенкет. Щойно вони закінчили бенкетувати, Кір їх спитав, що вони вважають за краще: те, що в них було вчора, чи те, що в них є сьогодні. Вони відповіли на це, що різниця між цими двома можливостями надто велика, бо вчора все для них було поганим, а сьогодні все є чудовим. Одержавши таку відповідь, Кір почав їм пояснювати, про що йдеться, й сказав: «Шановні перси! Ось яке ваше становище: якщо хочете мене послухатись, у вас буде все це і ще десять тисяч різних приємних для вас речей, і вас ніхто не буде примушувати виконувати якусь рабську роботу. Проте, якщо ви не схочете, то ви будете змушені постійно виконувати роботи, подібні до вчорашньої. Отже, тепер те добро, що я вам його бажаю, завоюйте собі свободу. Я сам вірю, що я народився для того, щоб із божою допомогою виконати цю справу. Я вважаю, що ви люди не гірші від мідійців у всьому іншому, зокрема у військовій справі. Отже, якщо так тепер складається, виступайте якнайшвидше проти Астіага.

Перси, які вже давно потерпали від панування над ними мідійців, тепер, коли в них був свій проводир, із радістю виступили на війну за свободу. (...)

При цій нагоді перси під керівництом Кіра повстали проти мідійців і відтоді запанували в Азії.

«Історії», Геродот, V ст. до н. е., переклад А. Білецького

Порушення закону

Наприкінці правління Луї XV вся Франція, здавалося, жадала змін. Коли онук короля, якого він призначив наступником, майбутній Луї XVI, одружився з п’ятнадцятирічною донькою австрійської імператриці, французам здалося, що настануть добрі зміни. Юна наречена Марія-Антуанетта була чарівна і сповнена життя. Вона змінила настрій двору, породжений дебошами за Луї XV; навіть прості люди, які ще не бачили королеву, обговорювали її із захватом. Французів обурювали нескінченні коханки Луї XV, і вони сподівалися служити новій королеві. У 1773 році Марія-Антуанетта вперше відкрито проїхала вулицями Парижа, і довкола карети юрми аплодували їй. «Як приємно, — писала вона матері, — коли, майже не докладаючи зусиль, можна викликати таку прихильність».

У 1774 році Луї XV помер, і Луї XVI сів на трон. Ставши королевою, Марія-Антуанетта поринула в те, що їй завжди подобалося найбільше, — замовляла і носила найдорожчі в королівстві наряди й коштовності, виходила на люди із найскладнішими в історії зачісками (її скульптурні зачіски були до трьох футів заввишки), постійно влаштовувала святкові бали й маскаради. Гроші на примхи вона брала в кредит, не переймаючись ні сумою рахунку, ні тим, хто його сплатить.

Найбільше Марія-Антуанетта захоплювалася створенням і дизайном приватного Едемського Саду в Малому Тріаноні, шато на заліснених землях Версаля. Сади Малого Тріанона повинні були мати якомога природніший вигляд, на камінні й на стовбурах дерев вручну кріпили навіть мох. Щоб посилити ефект пасторалі, Марія-Антуанетта наймала по селах доярок доїти найгарніших корів королівства, праль і сироварів у сільському одязі, крій якого вона придумувала сама. Вівчарі пасли овець із шовковими стрічками на шиях. Часом Марія-Антуанетта інспектувала корівники і дивилася, як доярки зціджують молоко в порцелянові вази, виготовлені в королівських гончарнях. Королева любила збирати квіти в лісі біля Малого Тріанона або спостерігати, як її «добрі пейзани» радо виконують свою «роботу». Цей терен став ізольованим світом, а його громада складалася лише з обраних королевою фаворитів.

З кожною новою примхою витрати на утримання Малого Тріанона зростали. Тим часом Франція занепадала: голод, ширилося невдоволення людей. Ображалися навіть царедворці, бо королева трактувала їх, як дітей. Терпіли лише її фаворитів, яких ставало дедалі менше. Але Марії-Антуанетті все це було байдуже. За весь час перебування при владі вона не прочитала жодного звіту міністра. Жодного разу вона не проїхала провінціями, щоб загітувати людей на свій бік. Жодного разу не спілкувалася з парижанами і не прийняла ні одної делегації від них. Вона цього не робила, бо була впевнена, що люди і так повинні її любити, а вона не зобов’язана відповідати їм взаємністю.

1784 року королева вплуталася в гучний скандал. Від її імені було придбане найдорожче в Європі діамантове кольє. Під час судового розгляду цієї афери громадськість дізналася про її розкошування: стало відомо, скільки грошей вона витрачала на коштовності, вбрання і маскаради. Королева отримала прізвисько Мадам Дефіцит, і відтоді опинилась у фокусі народного невдоволення, яке чимраз більше зростало. Коли вона з’явилася у своїй ложі в опері, глядачі почали шикати. Навіть двір заповзявся на неї. Бо доки вона, не замислюючись, збільшувала свої карколомні витрати, тринькала гроші з державної скарбниці, країна занепадала.

Через п’ять років, у 1789 році, відбулася безпрецедентна подія: почалася Французька революція. Королева не хвилювалася, думаючи: нехай повстанці трохи погуляють, швидко все затихне, і вона повернеться до своїх розкошів. Того року люди рушили на Версаль, примусивши королівську сім’ю покинути палац і переселитися до Парижа. Повстанці тріумфували, але королева дістала шанс загоїти рани й налагодити контакт із народом. Однак вона не зробила належних висновків: за час перебування в Парижі Марія-Антуанетта жодного разу не спробувала вийти з палацу.

У 1792 році королівську пару перевезли з палацу до в’язниці, бо революція офіційно проголосила кінець монархії. Наступного року Луї XVI судили, визнали винним і гільйотинували. Марія-Антуанетта чекала на таку ж долю, і жодна душа не прийшла їй на допомогу — ніхто з її колишніх надвірних друзів, жоден європейський монарх, навіть її родичі в Австрії, зокрема брат, який сидів на троні. Вона стала парією в цьому світі. У жовтні 1793 року її поставили на коліна перед гільйотиною, але до самого кінця вона не виявила каяття і трималася зухвало.

Тлумачення

Із самого початку поведінка Марії-Антуанетти була дуже небезпечною. Вона звикла до того, що її, юну принцесу, в Австрії хвалили та облещували. Як майбутня королева Франції, вона постійно перебувала в центрі загальної уваги. Марії-Антуанетта не вчилася догоджати іншим людям, пристосовуватися до їхньої індивідуальної психології. Їй не доводилося докладати зусиль, щоб удаватися до розрахунків, підступу, переконування. І як усі, кому змалку все дозволено, вона виросла нечутливим монстром.

На Марії-Антуанетті відобразилося все невдоволення Франції, бо обурливо мати справу з людиною, яка не докладає зусиль, щоб переконати вас, хоча б збити з пантелику. І не думайте, що вона представниця минулої доби або що вона така лише одна. Сьогодні її