Julia Shperova - Тифон, Julia Shperova

- Кляті перевертні! - заволала Клара зі свого місця, притискаючи руку до пораненого боку. Її крик заглушило гучне виття.

Гідеон стрибнув вперед, до Адлер, його пазурі розпанахали повітря. Це був потужний удар - кігті влучили в слабке місце, і відьма впала на землю.

Міранда спробувала підвестися, але Гідеон не дав їй цього шансу, притиснувши її до землі.

Лерой, сповнений холоду та гніву, нахилився до Міранди Адлер. Гарну зачіску чарівниці було зіпсовано. Вона була сповнена жаху, але не могла вирватися з пазурів перевертня.

- Ви все ще думаєте, що можете виграти?

Відповіді не було. Тільки приглушений стогін. Магічний туман потроху розвіювався, втративши джерело.

Гемптон тим часом вже дістався до Бартона з Халденом і одразу ж здав назад, відчувши як закляття, що росло в руках цих двох, обпікло його шкіру навіть на відстані. 

- Що це? - видихнув він, коли Мартін змусив його відступити за свою сипну. 

- Обережно.

Бартон обернувся до Генрі.

- Треба захистити його, інакше випарується разом з Езрою. Мартіне!

Горгул кивнув, піднімаючи крила і огортаючи ними вампіра. За мить той стояв у повній темряві.

- Не рухайся, - кинув він до вампіра. А потім заволав до чарівників:

- Зараз або ніколи!

В небі спалахнуло світло. Генрі відчував його навіть крізь крила горгула, наче його поклали в розжарену сковорідку і накрили кришкою. Стало важко дихати, саме повітря обпікало його легені і шкіру. Але він не сіпнувся.

Яскраве штучне сонце розірвало темряву, спалюючи все на своєму шляху. І тоді Генрі почув те, чого прагнув. 

Езра завив. Вампір чув, як його тіло розсипалося на попіл, а останній крик розчинився в повітрі.

Клара ДеВір залишилася стояти посеред попелу свого охоронця і з гнівом дивилася на перевертнів, що притискали її подругу до скелі.

- Ви смієте торкатися нас, бридкі покручі! Чортові собаки!

Вона зиркнула на Міранду, що мовчки лежала на землі і вже не намагалася підвестися.

- Я так і знала, що все доведеться робити самій! - прошипіла вона.

Міранда не відповіла. Її губи стиснулися в тонку лінію, а в очах читалося щось схоже на втому. Вона не спробувала зупинити Клару, але й не кинулася їй допомагати. Клара відчула це, і це розлютило її ще більше.

- Ви ще не виграли!

Вона рвонула з місця вниз, прямо до підніжжя гори. Мартін розвернувся до неї, його очі спалахнули.

 -  Вона йде до Брістоула!  -  вигукнув Генрі, розуміючи, що вони запізнюються.

Мартін вже слідував за чарівницею.

Клара зависла в повітрі, її волосся розвіювалося, мов біла грозова хмара, а очі палахкотіли шаленою люттю. Вона обвела поглядом поле бою, а потім кинулася вниз, просто в загін, що оточував Джеймса.

 -  Чорт…  -  Генрі вилаявся й рвонув вперед.

Загін не був готовий до такої атаки. Шарлотта, розправивши крила, стояла перед племінником, її очі темніли, відбиваючи світло блискавиць, що наближалися. Вона не збиралася відступати.

Алессандра змусила Біллі зробити кілька кроків назад, Френсіс з Ліліт заслонили собою Джеймса, що досі лежав на землі, несвідомий. Ліліт, розправила витончені крила, затулила всіх своїм тілом. Хейз підняв магічний щит, але земля раптом задрижала під ним. Його ноги підкосилися, він упав, вдарившись головою, і щит вислизнув з його рук.

ДеВір з ричанням спікувала на них, розпатлана, схожа на привид, напівбожевільна. Її блискавки потроїлися і наче чорні стріли влучили в землю і в загін. Одна з них розколола камінь біля ніг Алессандри, інша прошила повітря поруч із Ліліт. Шарлотта залишалася непорушною.

І тоді на Клару налетів Мартін. Він збив її з траєкторії, змусивши впасти на тверду землю. Каміння тріснуло під її тілом. Клара зойкнула, але не втратила контролю. Вона підвелася, вивільняючи новий шквал блискавок.

Горгул не рушив з місця, йго широкі крила розкрилися, мов щит, захищаючи всіх за його спиною. Це не злякало ДеВір. Чорні блискавки вдарили з новою силою. Жахливий тріск розітнув повітря і одне з його крил обірвалося і впало на землю. Мартін втомлено опустився на коліна.

- Ні! - закричала Ліліт, кинулася до нього, не даючи тому впасти. Її крила тремтіли, а обличчя застигло від жаху. Алессандра схопилася на ноги, досі заслоняючи Біллі своїм тілом, а Френсіс кинувся до Джеймса, прикриваючи його. 

Клара готувалася до нового удару, її обличчя було спотворене люттю. Але перш ніж вона встигла закінчити закляття, Шарлотта, охоплена невимовним гнівом, простягнула руки. Її очі горіли темною люттю, крила розправилися, а з губ зірвалося низьке, гарчання. Пальці спалахнули яскравим полум’ям, вказавши на чарівницу перед нею.