Марк Лапкін - Отець всіх лис, Марк Лапкін

Ксюша сперлася об оголене тіло велетенської жінки і використала його, щоб плавно сповзти вниз. Тепер вона сиділа на землі й погладжувала свій живіт.

У Місті Троянд не залишилося жодних звуків, тож і її тихі схлипи було чутно Олегу.

Справу було зроблено, але спокій відмовлявся приходити. Олег з відстані свердлив Ксюшу поглядом, ніби це могло хоч якось допомогти їй у її нелегкому становищі.

У полі зору промайнула витягнута чорна мордочка, на вістрі якої красувався вологий ніс. Ніс обережно винюхував околицю, і коли цікавість його все ж таки пересилила, з-за тіла мертвої Мари цілком показалася пухнаста голова лисиці.

Кроки у лисиці були пружинистими, але водночас із цим і безшумними, від чого Ксюша, яка плакала, ще не помітила її появи.

Сама лисиця була набагато довшою і більшою за всякий лисячий стандарт, а коли Олег роздивився серед її рудого хутра фіолетові волосинки, він і зовсім упізнав у цій лисиці божество, маріонеткою якого він і був увесь цей час.

Лисиця відразу знайшла вмираючого Олега і підтюпцем побігла в його бік. У цей самий час Ксюша зупинила свої схлипи і невдало впала на бік, вдаряючись скронею об землю.

- Не я переміг Мару, не я, не я, не я, не я, не я, - як мантру повторював і повторював Олег.

Коли Лисиця наблизилася, Олег ще раз їй сказав:

- Це не я вбив Мару. Її перемогла та жінка, і вона лежить прямо за тобою.

Зелені очі Лисиці дивилися на губи Олега і з цікавістю вивчали які кола та овали ті вимальовували.

- Тобі потрібно врятувати її, а не мене, - пояснював він божеству.

Лисиця проігнорувала прохання Олега і стала зализувати рану на його нозі. Нога відразу перестала боліти, і Олег навіть зміг поворухнути нею.

- Ні! Врятуй її! - уже наказував він Лисиці, але та й не думала його слухати.

Олег спробував штовхнути Лисицю вже здоровою ногою. Божество вправно відстрибнуло і продовжило зализувати йому рани, але тепер уже на спині та шиї.

Посмішка на обличчі Олега спала, і очі його остаточно заплющилися. У непроглядній темряві він відчував тепло в кожній клітинці своєї шкіри, немов його з головою занурили в теплу воду.

Перед тим як міцно заснути, він сказав Лісі:

- Руда ти хвойда...