Лаванда Різ - Дочка пірата, Лаванда Різ

Енн сиділа біля вогнища, роздратовано кидаючи у вогонь дрібні прутики.

- Можна скласти тобі компанію? - виринувши із сутінків, Бун опустився поруч, трохи покосившись на дівчину. - Я вже, якщо чесно, боюся залишатися з тобою віч-на-віч, - іронічно, з прихованим змістом помітив він, викликавши в неї сміх.

- Вибач мені, Буне, була сама не своя. Наче вірус у голові. Мак би пожартував, що маю збій програми. Обіцяю, більше не ставити тебе перед таким складним вибором, - винувато посміхаючись, сказала Енн.

Вони обернулися одночасно в бік кроків, які ставали все ближчими. Язики полум'я відкидали відблиски на найближчі пагорби. З-за межі ночі, у освітлену пляму ступив Зур. Вперше за той час, що вони були тут, він прийняв людську подобу. Того чорнявого смаглявого бездоганно привабливого чоловіка з майже ідеальною фігурою. І саме цей факт змусив знову сколихнутися її свідомість, Енн відчула наростаюче хвилювання, і через мороз, який раптом поповз по спині, вона перестала відчувати тепло від вогнища.

Зур мовчки присів навпочіпки біля багаття, прямо навпроти них. Спочатку його чарівні чорні очі задумливо дивилися у вогонь. Але раптом Зур несподівано сунув руку прямо в полум'я. Енн скрикнула від опікового болю, дмухаючи на власну долоню, миттєво перейнявши всі відчуття Зура.

- Дивно, правда? - Знущально промовив Зур. - Цей зв'язок страшна річ. Енн, я правий?

- Ти псих! - все ще трясучи рукою, кинула вона. - Що це ти виповз із своїх руїн, минуле потягнуло згадати?!

- А ти знаєш, якщо я вдарю його, - Зур, ніби не чуючи її слів, кивнув на Буна, - то ти болю не відчуєш, але якщо він дасть мені в морду, ти це відчуєш повністю.

- Якщо доведеться давати тобі здачі, я це якось витримаю, але ти не посмієш ударити Буна! По-перше, немає такого приводу, він у тебе, химере, нічого не брав! А по-друге, Бун рідний син Тіара, нашого з тобою батька, – випалила дівчина. - Звичайно, твій спритний запалений мозок може вигадати масу приводів, але в жодному разі ти не будеш правий, Зуре! Не треба мені зайвий раз доводити свою ницість!

- А може, ви охолонете та поговорите якось інакше? - Спробував вставити Бун. - Думаю, я тут не єдиний камінь спотикання.

- Не хочу я із ним розмовляти! - вигукнула Енн, - він все одно гребе тільки у свій бік, тільки себе помічає, свої зневажені принципи! Ходімо звідси, отрути йому вистачить на всіх! А пробачати він взагалі нездатний! - Вона схопилася на ноги, смикаючи Буна за руку, якому нічого іншого не залишалося, як піти з нею, інакше вивиху йому було б не уникнути. А Зур зневажливо скривившись, лише похитав головою.

Першою в загальну каюту влетіла Енн, слідом за нею Бун. І як тільки Тіар розкрив було рота щоб запитати в чому ж причина такої схвильованості, ця причина сама увійшла до каюти, де до цього брати з азартом грали в кістки.

- А, Зуре, приєднуйся! - роблячи вигляд, що нібито нічого і не відбувається, сказав старий пірат, запрошуючи його до столу.

- Чи правителям ганебно грати з піратами у кістки? – як завжди встиг вколоти його Лакур, змірявши брата поглядом з-під кудлатих рудих брів.

- А що, давайте дійсно зіграємо всі разом, як у дитинстві, на бажання, – вигукнув Мак, ухопившись за таку цікаву нагоду, звести ближче дві воюючі сторони. - Еннжі, Буне, приєднуйтесь, не стійте осторонь! Зуре?

Надто багато було гордості в кожному з них, щоб відступати. Тому за стіл посідали всі, навіть Джина з Тіаром.

…

- А! Я виграв!!! - Задоволено скрикнув Лакур, після того як останній гравець кинув свої кістки. – Отже, всі будуть виконувати моє бажання. Щоб вам таке придумати? Ага, всі встаємо та обіймаємось один з одним! Хто не виконає, той доведе всім, що він останній боягуз та негідник! - по-дитячому дуріючи, заявив Лакур.

- Що б ти ще вигадав, - пробурчала Енн, заздалегідь уявляючи собі цю сцену. Звісно, обійнятися з братами, батьком, Джиною та Буном їй було навіть приємно, але … із Зуром.

 Він так само стримано, але обійнявся по черзі з усіма, доки не зупинився біля Енн. Вони стояли один перед одним, намагаючись уникати дивитись у вічі, як двоє непримиренних ворогів, не наважуючись продемонструвати ці обійми. Першою все ж таки зробила крок на зустріч Енн. Вона гордо підійшла ближче, і, простягши руки, так само не дивлячись йому в обличчя, міцно обійняла його. За кожною деталлю цієї сцени уважно спостерігали інші, чомусь раптом перейнявшись цим моментом. Тому що та розпечена напруга, яка вмить повисла в каюті, раптом відчутно здригнулася від загадкового чуттєвого трепету, що пробіг між цими двома.

Його руки дуже повільно та нерішуче обійняли її, притискаючи до себе. Щойно вона відчула запах його тіла, відчула на собі його дотик - все її тіло і свідомість пронизав неймовірно сильний та яскравий розряд якоїсь незрозумілої сили. Їй просто неймовірно складно стало дихати, зовні тіло ніби скам'яніло, а всередині все плавилося. Такий самий стан охопив і Зура, тільки його свідомість ніяк не озвалася, він ніби впав у бездонну прірву і в цьому згубному польоті був вже не в змозі контролювати свої відчуття. Але її сили волі вистачило, щоби відірватися від цього згубного магніту. Відштовхнувшись від Зура, Енн знову повернулася на своє місце, намагаючись вгамувати в собі ці розбурхані відчуття.

- Тепер зіграємо на таємницю! - Заявив Мак, - хто програє, той повинен буде розповісти нам усім те, чого ми ще не знали! - І він першим кинув свої кістки на стіл.