Афанасій Фрезер - 100 чарівних казок світу

і і заклав її їхній цар, а наш перший ворог, у землі неприятельській, і довершили її спадкоємці царя того і нащадки, всупереч старанням нашим, а древню столицю свою, до якої нема нам приступу від великої кількості церков, відстояли вони зараз знову, щоб не дісталося в руки чужинців, що під проводом подручника нашого на царя і землю їх посягнули; і заморили вони тих чужинців голодом, і холодом, і зброєю, і стежили за тим пре-дводителем до землі і столиці його, де ми нині живемо, і били його нещадно на кожному кроці. А тому і вважаємо ми за найкращу капость спокусити цих звитяжних вояків звернути зі шляху благочестя. Але ця спроба, незважаючи на те що не берегли ми ні плечей своїх, ні шкури, була для нас дуже невигідною, і понесли ми від неї втрат більше, ніж прибутків. Є в них, наприклад, звичай військовий, що не питають: звідки взяти, а кажуть тільки: щоб було; дивишся – і є; а трохи погуляєш, не побачиш, так відразу за розправу, а це зовсім не для нас! Вони царів своїх вшановують свято, за землю широку, почасти ненаселену й дику, стоять дружно, а тому успіху нам іще чекати слід мало. Так дізналися ми про їхній побут на суші, а нині маємо намір за допомогою отця настоятеля і старости нашого сісти на кораблі їх і йти з ними чинно і тихо до землі їхньої та роздивитися там, на місці, де буде вигідніше і привольніше. Про що будемо повідомляти вас повсякчас. А писано цього листа до вас через самого того землі пригішпанської, західної, повелителя, нашого подручника, якому термін на землі нині вийшов уже давно і слід йому з'явитися до старости, Стопоклепа Живдирало-вича, в пітьму; але, на думку нашу, треба послати різночинців і послушників, щоб вони могли вловити і взяти з собою того подручника нашего і доправити в пекло; адже сам він, випробовуючи довготерпіння наше, день за день прострочує та з'явитися до місця відкладає. Лишаємося служителем і послушником вашим

чортом Сидором Полікарповим.

Ще повідомляємо вам і про те, що ці північні країни повелитель, тільки-но перший на миродавця того руку наклав, і відстояв землі й народи свої, та побив заморську рать його, і відібрав усю зброю та до тисячі гармат, то і всі землі хрещені прокинулися і проти нього повстали, і почали вітії священнодіяти і писати відозви та пісні військам своїм і своєму народу; а оскільки то північної країни повелитель дарував милість і пощаду всім, хто на нього посягав, і карати їх більше не захотів, а вимагає від них миру і дружби, і ця дивовижна великодухість вразила і врагів і нових союзників його, то непогано і нам заздалегідь розіслати в ті землі послушників наших, щоб спокусити всі народи й землі хрещені забути, що раніше, то краще, таке їм оказане благодіяння, і змусити їх у безсиллі своєму зводити наклеп на північної тієї країни мешканців і властителів їх і мститися їм за вищеназване благодіяння всяким наклепом злим, і словом, і ділом, і де чим вийде. Що і прошу довести до відома старости нашого і настоятеля, Стопоклепа Живдираловича; бо помічено нами на шляху нашому, що схильність до таких нам милих капостей і злодіянь уже серед багатомовних племен тих».

Відправивши листа цього, зіскочив Сидір із задньої луки сідла і ледве не завис у тороках! Він присів; а як було вже досить пізно і Сидір наш заморився дуже, то й ліг, уранці встав, звершив похід в один перехід і сів на корабель біля моря.

«Фортуна бона, – подумав чорт Сидір Полікарпович – а він думати навчився по-французьки, – фортуна бона, – подумав він, коли дізнався про службу нашу на морі. – Тут життя розгульне і всякого добра розливне море! Щодня йде порція: горілка, м'ясо, горох, масло; під баком казки, рядяться в турків і верблюдів, у жидів і жаб, сплять на койках підвішених, одне лихо – простору мало, та роботи багато!»

Він надягнув на себе смолену робочу сорочку, обв'язався мотузкою, привісив на ремені ніж у ножнах шкіряних, сунув у кишені шароварів кисет; вимазав собі рожу й лапи смолою, взяв у зуби люльку та, проковтнувши потиличників зо два від урядника за те, що присів був курити на трапі, вмостився сумирно біля камбузу, де чесна братія сиділа, покурювала корінці й теревенила.

– Що скажеш, – спитав марсовий матрос трюмного, – як твої щури поживають?

– Наказували кланятися! – відповів той.

– Не бий у чужі ворота батогом, – зауважив старий рульовий насмішникові, – не вдарили б у твої дубиною! Може, доведеться ще й самому зі шваброю ходити!

– Не доведеться, Мироничу, – відповів перший, – з фор-марсу на гальюн не посилають! Без нашого брата на марса-реї і штик-боут не кріпиться!

– Не хвалися, – пробурчав третій. – А хто разів зо п'ять шкаторину з рук випускав, поки люди не допомогли?

– Випустиш, коли із рук рве, – відповів знову той. – Не брамсельний дул, а другий риф брали!

– У доброго гребця і дев'ятий вал весла з уключини не виб'є, – сказав урядник із капітанської шістки.

– Заспівай яка веселіша, Сидорко, – сказав нашому Полікарповичу сусід його. – Що ти сидиш – набундючився, як миша на крупу! Ти вільно пристав до нас, так і загордишся; а в нас, бачиш, неволя скаче, неволя пляше, неволя пісень співає!

…Дудка просвистіла на шканцях, і осиплий голос прокричав у фор-люк: «Пішли всі нагору!» Усі кинулися, хто в чому був, і Сидора Полікарпо-вича нашого сім разів із ніг зшибали! Він виліз останнім, і вахтенний урядник, сказавши йому, що він швидкий наче байбак, спитав:

– Чи не хочете прописать боцманських крапель? Засядете під баком, так вас звідти калачем не виманиш, ломакою не виламаєш! Пішов на марса-фал!

Сидір кинувся на марса-фал, а його в шию.

– За що?

– Не трьокай!

Знов по шиї.

– За що?

– Йди ходом, лежи валом, не смикай!

Кричать:

– На браси на праву!

А Сидора в шию.

– За що?

– Не тягни без слова!

Знову в шию.

– Віддай, – кажуть.

Віддав…

– Тягни!

Ну, словом, заморили бідного Сидорка нашого до того, що він і не знав куди подітися.

– З бухти вон! – почулося з юту, і Сидір наш, який іще не знав ні бухти, ні лопаря, озирнутися не встиг, як боцман віддав пертулінь; якір полетів, потягнув за собою линву, а з линвою і Сидорка, який не встиг вистрибнути зі згорнутої линви, і Полікарповича миттю разом із линвою кинуло в оббитий свинцем