Колін Маккалоу - Дотик

— Так, ніколи, але якось ніхто й не піддав сумніву, що я вивчатиму саме інженерну справу, щоб працювати в нашій фірмі і, можливо, допомагати керувати нею.

— Це правда, але я не про це хотів сказати. Я мав на увазі твою спадщину. Яка складає сімдесят відсотків підприємства «Апокаліпсис Ентерпрайз».

— Тату!

— Я дуже жалкував, що в мене не народився син, — мовив Александр, насилу змусивши себе не відвести погляд. — Але у твоїй особі у мене з’явилася донька з геніальним мозком. Мозком, здатним розв’язувати будь-які технічні та математичні проблеми. Коли ти зростала, я поволі почав вірити в те, що ти, незважаючи на свою стать, станеш не гіршим адміністратором, аніж будь-який син. Навчання на інженерному факультеті було способом підготувати тебе до твоєї спадщини. Ось на що я сподіваюся: що ти збережеш свій здоровий глузд і одружишся з розумним чоловіком, який доповнить твій геніальний інтелект і стане твоїм партнером у всьому.

Нелл підвелася, підійшла до вікна і визирнула надвір, щоб подивитися, як потяг з Кінроса переводять на бокову колію, щоб відчепити їхній вагон.

— Потяг з Батерста запізнюється, — нарешті сказала вона.

— Легше говорити, коли не торохтять колеса. — Александр дістав сигару і підкурив її. — Давай укладемо угоду, Нелл.

— Яку іще угоду? — підозріло спитала Нелл.

— Закінчуй інженерний факультет — і я не заважатиму тобі вивчати медицину. На той час ти вже один диплом матимеш. Може, на медичному й більше жінок, аніж на інженерному, але я не матиму такого ж впливу на його викладачів, як на власників фабрик. — Його очі блиснули крізь сигарний дим. — Може, я й заковтну наживку у вигляді побудови одного-двох нових будинків, але я також сподіваюся викроїти трохи своїх огидних грошей на отой шпиталь для ненормальних.

Нелл простягнула йому руку.

— Згода! — сказала вона.

І вони з серйозним виглядом потисли одне одному руки.

— Професор фізіології — шотландець, тату. Томас Андерсон Стюарт. Професор анатомії — теж шотландець, Джеймс Вілсон. Більшість викладацького корпусу — шотландці, професор Андерсен Стюарт продовжує залучати їх з Единбурга, і це страшенно дратує сенат і керівництво університету. Але від Андерсена Стюарта не так легко відмахнутися, він упертий чолов’яга — це тобі нікого не нагадує, тату? Коли він прибув сюди 1883 року, медичний факультет містився в чотирикімнатному будиночку. А тепер це — величезна окрема споруда.

— А хто там професор медицини?

— Поки що ніхто, — сказала Нелл. — Може, прогуляємося по платформі, татку? Я хочу розім’яти ноги.

Повітря було спекотне, але Нелл однаково взяла батька під руку і буквально висіла на ньому, коли вони походжали по платформі.

— Я люблю тебе, татку, ти — найкращий, — сказала вона.

«І оце — все, — виснував Александр, — чого, максимум, можна діждатися від власних дітей. Коли тебе люблять і вважають найкращим». Її одкровення стало для нього жорстоким розчаруванням, але він був надто справедливою людиною, щоб примушувати свою доньку займатися тим, до чого в неї не лежала душа. Як же ж йому не пам’ятати отих розрізаних ляльок?! Або замацані сторінки його безцінного Дюрера? Без кінця поповнювану колекцію медичних підручників, які вона замовила у його лондонського постачальника книжок? А тепер усі вони стоять на полицях і муляють йому в очі. А вона ж жінка, вона піде туди, куди підказує їй серце. «Дивні створіння ці жінки, — подумав Александр. — Нелл анітрохи не нагадує Елізабет складом свого розуму, але однаково — половина її від Елізабет. І рано чи пізно ця половина неодмінно себе проявить. — Від Нелл його думки полинули до Лі. — Я завжди відчував, що Лі стане моїм природним наступником, з того часу, коли почав з ним спілкуватися. А тепер мені треба розшукати його і повернути. Навіть якщо мені доведеться для цього зігнути свою негнучку спину і вибачитися».

єАлександр та Нелл провели в Сіднеї два напружені тижні. Вони знайшли сорокарічний будинок на Гліб-Пойнт-роуд, неподалік пристанища Нелл, і вирішили, що він підійде. Збудований з отинькованого пісковця, він був досить просторий, щоб з комфортом вмістити Анну та шість наглядачок, плюс кухаря, прачку та двох прибиральниць. Завдяки тому що цей будинок стояв на ділянці з акр завбільшки, Александр наказав спорудити прогулянковий майданчик, безпосередньо прилеглий до кімнати Анни, від якої його відділяли одні двері.

Важче було знайти підходящих наглядачок. Александр і Нелл разом проводили з ними співбесіди; Нелл була такою прискіпливою, що навіть принюхувалася до подиху кожної претендентки. Запах часнику мав так само важливе значення, як і запах алкоголю, пояснила Нелл ошелешеному Александру.

— Наші студенти їли часник, якщо за день до лекцій були на гулянці, — пояснила вона.

Александру сподобалася одна весела, з очевидною материнською жилкою жінка, але Нелл уперлася і наполягала на суворій жінці з волосинами на підборідді та окулярами на кінчику носа.

— Та вона ж як лінкор, що мчить на всіх парах! — вигукнув Александр. — Це ж вогнедишний дракон, Нелл!

— Дійсно, тату, але нам потрібна саме така начальниця. Нехай добрі жінки квокчуть та сюсюкають біля Анни скільки їм заманеться, а сувора жінка нехай ними командує. Міс Гарботл — гарна людина, вона не зловживатиме своєю владою, але буде наполягати, щоб усі працювали чітко й злагоджено, як команда на лінкорі. Або зграя вогнедишних драконів.

А у квітні, коли все було підготовлено, накачану заспокійливими засобами Анну перевезли до її нового будинку в районі Гліб. Плакали тільки Елізабет, Рубі та місіс Сартіс. Аннина донька Доллі була надто занятою тим, що вивчала навколишній світ, Александр знову подався за кордон, а Нелл повернулася до університету, щоб вивчати інженерну справу.

ЧАСТИНА ТРЕТЯ

1897–1900

Розділ 1

Повернення блудного сина

Рік, проведений у Бірмі, подарував Лі рубіни та сапфіри, а також той важливий факт, що нафта тут виходила на поверхню. Однак її використовували тільки для виробництва гасу після того, як вона здійснювала важку та виснажливу подорож з пагорбів у глиняних глеках. Рік у Тибеті не подарував діамантів, але дав духовні багатства, набагато цінніші за індійські брильянти. А рік, коли він гостував у колишніх співучнів в Індії, почався з пошуку діамантів, який згодом перетворився на дещо більш корисне для людей магараджі. Виробництво заліза з нечувано багатих родовищ руди стримувалося технологією виплавляння, яка не змінювалася тисячоліттями і залежала від деревного вугілля, дефіцитного через активне вирубування дерев. Фінансуючи нову технологію на кошти з продажу марганцю, Лі привозив вугілля з Бенгалу і поставив своє панівне становище на міцне промислове підґрунтя. Коли деякі раджі, що були під владою