Теодор Драйзер - Титан, Теодор Драйзер

штату Мен до Каліфорнії і від Мексиканської затоки до Канади, почали поспіхом робити зараз. Вклади вилучалися з банків, нестійкі та ненадійні папери викидалися на ринок. Шрайхарт, Арніл, Генд і Меррил раптово зрозуміли, що потрапили в халепу зі своїми величезними капіталовкладеннями в «Американський сірник». Маючи на руках ці акції, що випускалися на мільйонні суми, вони змушені були або підтримувати курс, або реалізувати їх із суттєвим для себе збитком. Позаяк багатьом акціонерам «Американського сірника» знадобилася тепер готівка, то з усіх кінців країни посипалися телеграфні розпорядження продавати акції на біржі Чикаґо, де вони були вперше випущені в продаж і де на них, мабуть, існував попит.

Ініціатори спекуляції після низки нарад визнали за краще підтримувати курс. Панам Геллу та Стекполу, котрий офіційно очолював трест, дали вказівку купувати, а ті, своєю чергою, звернулися до основних акціонерів із пропозицією взяти свою частку додаткових акцій, пропор­ційну до вкладень. Генд, Шрайхарт, Арніл і Меррил, не в змозі впоратися із наростаючим потоком акцій, які вони мали приймати по двісті двадцять доларів, стали спішно закладати їх у банках по сто п’ятдесят доларів і цими грішми розплачувалися за додаткові партії, від яких не могли відмовитися. У результаті залежні від них банки виявилися завантаженими під зав’язку, над багатьма нависла загроза краху. Приймати ці акції в заклад вони були вже не спроможні.

— Ні, ні і ще раз ні! — рішуче заявив Генд по телефону Фінеасу Геллу. — Я не можу ризикувати більше ні одним доларом. Не можу і не хочу. Ваш план — чудовий. Я не гірше за вас розумію всі його вигоди. Але з мене досить. Не сьогодні, так завтра вибухне фінансова криза. Тому біржа й переповнена паперами. Я готовий захищати свої інтереси, але всьому є межа. Повторюю: жодна акція з тих, що у мене зараз є, на ринок не потрапить, але більше вдіяти я нічого не можу. Нехай інші учасники угоди захищаються, як уміють. У мене є інші, не менш важливі справи, ніж «Американський сірник», мені треба потурбуватися і про них.

Розмова з паном Шрайхартом увінчалася не більшим успіхом. Погладжуючи жорсткі чорні вуса, махляр уже прикидав подумки, чи не краще, поки не пізно, відступити, виручивши за свої акції скільки вдасться. Але він боявся гніву Генда та Меррила, в разі якщо з його вини «Американський сірник» покотиться вниз і на біржі Чикаґо виникне паніка. Це був ризикований крок. Арніл і Меррил врешті-решт погодилися тримати акції, що були у них, але навідріз відмовилися прийняти ще хоча б одну. Нехай діє воля Божа.

Потрапивши в таку халепу, обидва поважних джентльмени — Гелл і Стекпол, природно, зажурилися. Не такі багаті, як їхні високі покровителі, вони могли втратити на цьому всі свої статки. А в бурю хороша будь-яка гавань. І ось Беноні Стекпол з’явився в конторі Ковпервуда. Він випробував уже всі засоби, а з впливових чиказьких капіталістів Френк був єдиним, хто не брав участі в афері з «Американським сірником». На самому початку, коли Стекпол ще тільки вів перемовини з Гендом і Шрайхартом, ті, правда, сказали йому, що відмовляються брати участь у справі, якщо до неї буде причетний Ковпервуд. Але це було більше року тому, а крім цього, Генд і Шрайхарт тепер відсторонилися, покинувши його з компаньйоном напризволяще. Вони не можуть бути на нього в претензії, якщо він звернеться до Ковпервуда, аби той не підвів.

Стекпол був високого зросту — шість із лишком футів — і важив двісті тридцять фунтів. Він постав перед Френком у солом’яному брилі, коричневому полотняному костюмі (на вулиці був кінець липня), з віялом із пальмового листя в одній руці і невеликою шкіряною валізою, в якій лежали злощасні акції, — в іншій. Піт лив із нього градом, і думки були найпохмуріші. Йому загрожувало банкрутство, страхітливий крах. Якщо акції «Американського сірника» впадуть нижче, ніж двісті, доведеться закривати свою банкірсько-маклерську контору. У нього з Геллом стільки акцій на руках, що їхній дефіцит складе двадцять мільйонів доларів. А Генд, Шрайхарт, Арніл і Меррил разом узяті втратять мільйонів шість-вісім. Місцеві банки також, звичайно, постраждають, але не дуже сильно, бо, приймаючи в заклад «Американський сірник» по сто п’ятдесят доларів за акцію, вони можуть втратити лише різницю між цим номіналом і тією ціною, до якої акції впадуть.

Ковпервуд не без іронії глянув на Стекпола, котрий входив в його офіс. Він здогадувався, що привело сюди цього джентльмена. Ще кілька днів тому в розмові з Еді­соном він передбачив крах «Американського сірника».

— Пане Ковпервуд, в цій валізі у мене п’ятнадцять тисяч акцій «Американського сірника», — почав Стекпол. — Вартість їхня за номіналом — півтора мільйона доларів, за сьогоднішнім курсом — три мільйони триста, але справжня їхня ціна триста доларів за кожну, а то й більше. Не знаю, наскільки уважно ви стежили за розвитком тресту «Американський сірник». Нам належать усі патенти на нові вдосконалені машини, які значно підвищують продуктивність праці. Більше того, цими днями ми укладаємо угоди з Францією й Італією на право користування нашими машинами та технологічними процесами, за це вони будуть платити нам по мільйону доларів річно. Ми ведемо також перемовини з Австрією й Англією. На черзі — інші країни. Не сумніваюся, що «Американський сірниковий трест» буде постачати своєю продукцією весь світ, незалежно від того, залишуся я на чолі його чи ні. Але агітація за чеканку срібла застигла нас, що називається, у відкритому морі, і нам зараз нелегко буде перебороти шторм. Вступаючи з кимось у ділові стосунки, я завжди віддаю перевагу бути відвертим і хочу сказати не криючись, як ідуть справи. Якщо нам вдасться щасливо вибратися з цієї халепи, викликаної агітацією за срібло, то можна поручитися, що до кінця року наші акції будуть коштувати триста доларів. Так ось, я пропоную їх вам по сто п’ятдесят, за однієї умови: до грудня не викидати їх на ринок. Або ж, якщо ви не можете взяти на себе таке зобов’язання (тут Стекпол замовк і вп’явся очима в незворушне обличчя Ковпервуда), тоді, може, ви позичите мені по сто п’ятдесят доларів за акцію терміном щонайменше на тридцять днів, під десять, п’ятнадцять або скільки вважатимете за потрібне відсотків.

При цьому новому доказі мінливості та слабкості всього земного Френк замислився і, склавши руки, став вертіти великими пальцями. Життя воістину сповнене знегод, а тут представлявся довгоочікуваний випадок поквитатися з тими, хто переслідував його. Якщо взяти акції