Маїра Цибуліна - Сестри назавжди, Маїра Цибуліна

72

Володя, як почув це, то зразу піднявся з-за столу і вийшов геть. За ним вийшла Світлана. Тільки Михайло Михайлович і Надія Андріївна сиділи мовчки і поглядали один на одного. Можна собі тільки уявити про, що вони тоді міркували.

Коли Володя і Свєта проводжали батьків до автобуса, то в той час Микола влаштував чудну оргію і для Ольги з Марійкою.

- Ходи сюди Владіку, - каже Микола, ледве тримаючись на ногах. - Ходи до діда.

- Не чіпай дитину, - відказує йому Ольга, взявши Владислава на руки. - Напився, ще й до дитини лізеш!

- Це хто напився?! - питає Микола, роблячи вид розумного і тверезого чоловіка.

- Ти напився. - відповідає Марійка.

- Та я тверезий, як цвях.

- Ми бачимо, який ти тверезий, - продовжує Ольга. - Ти - пропаща людина. Стидно тебе гостям показувати.

- Чого стидно? Ти на себе подивись! А тоді мені вказуй, що робити.

- Як можна було так Володю обідити, - каже Марійка, - ще й при його батьках!

- А я хіба неправду сказав? Сидить він в мене на шиї і злазити не хоче. Чого це я маю його сім'ю обеспечувати?

- А про мамку ти забув? Хіба ти один гроші даєш?

- Що там мамка? Скільки вона там приносить? - продовжує Микола.

- Я приношу чистими 300 гривнів, - якщо не більше, - говорить Ольга. - А ти скільки?!

- Я теж 300.

- Ти? - сміється Ольга. - Та ти працюєш всього три дні в тиждень. Скільки в тебе тих виходів?

- Всі на мене, так? - каже Микола. - Навіть ти, Мунька, моя доченька!

- Я не твоя доченька, - відказує Марійка.

- А чия ж? - питає Микола.

Настала мовчанка. Микола почав чіпати великий вазон Марійки, котрого вона Мусем називала.

- Лиши вазонок, - каже Марійка, забираючи його руку від рослини. Але Микола не слухав і далі продовжував трогати вазон; він до такого дійшов, що із силою бив вазон, деякі гілочки похилилися від цього і багато листочків пооблітало.

- Ти що дурний? - кричить Марійка. - Придурок! Лиши мого Муся! - заплакала Марійка. Вона з силою відштовхнула Миколу і прикрила руками і собою свого улюбленця. - Що він тобі зробив? - плаче гірко вона. - Сволоч! Я тобі ніколи цього не пробачу! - розглядаючи похилені гілочки.

- Що ти думаєш, що ти весь всесвіт? - каже Микола. - Що тільки навколо тебе все крутиться?

- Ти вже Миколо "до ручки" допився, - продовжує Ольга. - В тебе геть розуму не лишилося! В чому тобі вазонок винен?

- А чого він тут місце займає?! - сміється Микола. - Треба його на балкон викинути!

- Це я тебе на балкон викину! - кричить Марійка.

 

Ніч тоді була темна-темна і дуже холодна. Скоро вже зима мала прийти і все закутати, заховати в сніг, в холод.

Наступного ранку Микола просив пробачення у Володі, сильно вибачався. І все ніби залагодилося. Навіть Марійка, здавалося, забула і все вибачила Миколі, хоча й свого Муся перенесла у спальню, щоб не мозолив очі його катові.

Десь через тиждень: два Козловські зібрали свої торби; синочка під пазуху і гайнули в Івано-Франківськ. Довго Бурачиха з Бурачком сумували, за онуком тужили. А робити було нічого, той забули з часом про все.

 

Повернення до первіснообщинного ладу.

 

Ось, недавно Ольга побувала, в який раз, в Івано-Франківську. Привезла трохи їди своїм дітям, аби з голоду не вмерли. І це XXI століття! Це вони живуть у прогресивному суспільстві, яке дбає про кожного свого члена, не забуває ні про кого. Коли б це було так, то молода сім'я, така, як сім'я Козловських не дзвонила б своїм батькам і не просила б: привези мені щось, бо в мене все скінчилося, одним словом - я пухну з голоду.

Бідна Світлана їсть в день найбільше це два рази: снідає біля дванадцятої, коли уже не може голод терпіти, обід вона пропускає, а вечеряє десь о п'ятій годині, коли Володя з роботи приходить. Ну, а біля дев'ятої вечора вона вже з Володьою дуже рідко їсть, хіба вже щось заваляється в холодильнику лишнє. Враховувати треба те, що вона ще й вагітна на останньому місяці і їй треба їсти ще й за дитину, а вона ж і за себе не з'їдає. Про різні вітаміни, фрукти - я вже мовчу! Яка після цього в неї народиться дитина?

Володя харчується не краще від Світлани, так бідолашний похудав, змарнів. Ще й зараз він закінчує інститут. Усі гроші туди ідуть, якщо вони взагалі є. Бо ж за його навчання платять його батьки. До речі, я не сказала, що Володя їсть трохи вранці, на роботі він їсть два куски хліба ще й з повидлом, - як в нього жога не спекла? На талони він бере молоко дитині, і останній раз їсть з Світланою, як з роботи приходить. ^

Маленького Владиславчика трохи підкормлює Надія Андріївна. То якийсь апельсинчик купить, то яєчко зварить. А взагалі він, мабуть, не краще своїх батьків харчується.

Так для різноманіття я тобі скажу по секрету, що Володя на роботі отримує 200 гривень. І на них вони живуть. Того літа Володя пішов у відпустку і одночасно підробляв на базарі грущиком. Ішов він вранці на роботу, тягав там різні вантажі, вислуховував від хазяїна різні образи, отримував інколи 10 гривень, а інколи й більше, і десь так під дев'яту вечора повертався додому. Сил у нього лише вистачало, щоб перейти поріг і добратися до ліжка, про вечерю він забував, і засинав, мов убитий. Але восени він кинув базар і вернувся на стару роботу після відпустки. Хоч і на базарі він трохи підзаробив, навіть купили вони собі з Свєтою джинси кожному.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍