Леся Українка - Том 11

австрійської соціал-демократичної партії. В 1919 р. лідери УСДП увійшли до складу петлюрівської Директорії. В 1923 р. їх було виключено із УСДП і до її управи обрано комуністів, під керівництвом яких УСДП стала однією з легальних організацій Комуністичної партії Західної України. 1924 р. польський буржуазний уряд розгромив УСДП і більшість її організацій об’єдналась в КПЗУ.

«Историческая Польша» — твір М. П. Драгоманова «Историческая Польша и великорусская демократия» (Женева, 1882), у якому він з націоналістичних позицій оцінював російську революційну демократію, неправильно висвітлював польське повстання 1863—1864 pp. За це М. Драгоманова гостро критикував

В. І. Ленін (див.: В. І. Ленін. Повне зібр. творів, т. 25, с. 283).

...із статті Франк а_ про молодих польських поеті в...— Йдеться про статтю «Сучасні польські поети» («Літературно-науковий вісник», 1899, т. 5, кн. 3).

Яросевич Роман (1863—1938) — лікар, один із засновників Русько-української радикальної партії.

Що з радикалів певна частина виділиться в чисто соц[іал]- демократичну] фракцію, сього я давно ждал а...— Леся Українка вважала можливим створення соціал-демократичної фракції на основі лівого, прогресивного крила радикальної партії. Але українські буржуазно-націоналістичні елементи в Галичині зірвали створення такої фракції. 1899 р. була заснована Українська соціал-демократична партія.

...я к годиться тільки «непомнящим родств а».— Слова з твору М. Є. Салтикова-Щедріна «За рубежем».

«Хлопська бібліотека» — серія науково-популярних книжок для селян, що їх видавала у 90-х роках редакція газети «Громадський голос». У цій серії вийшли твори Франка «Свинська конституція», «Звірячий бюджет», «Історія кожуха», збірка «Хлопські пісні» та твори інших письменників.

...З прим, моїх перекладів з Гейне, 3 наших перекладів з Гоголя («Пропаща грамота»); прим. «Першого вінк а»...— Маються на увазі книжки: Книга пісень Генріха Гейне. Пер. Лесі Українки і М. Стависького. Львів, 1892; М. В. Гоголь. Вечорниці па хуторі під Диканькою. І. Запропа-ща грамота. II. Зачароване місце. Пер. Михайла Обачного і Лесі Українки. Львів, 1885; «Перший вінок». Жіночий альманах. Виданий коштом і заходом Наталії Кобринської і Олени Пчілки. Львів, 1887; «Привіт ранкові» — «Привіт д-ру І. Франкові в 25-літній ювілей літературної діяльності». 36., Львів, 1898.

Стависький — літературний псевдонім Максима Антоновича Славинського (1868—1945), українського поета і перекладача. Згодом він ідейно деградував від ліберально-буржуазних до буржуазно-націоналістичних позицій. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції — емігрант.

Чи нема видання хоч одного оповідання Б о р -д у л я к а? — Оповідання українського письменника Тимофія Гна-товича Бордуляка (1863—1936) вперше були видані 1899 р. збіркою «Ближні».

61. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 11 березня 1899 р. Берлін

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 292).

62. ДО М. П. КОСАЧА. 21 березня 1899 р. Берлін

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 259—260.

Подається за автографом (ф. 2, № 80).

JI ю т р и — так Леся Українка жартівливо називала персонал клініки Е. Бергмана.

Ти питаєш, які я «зайці» ч и т а ю.— «Зайцями» поетеса для конспірації називала нелегальні твори.

«V о г w а г t s» — щодепна газета, центральний орган німецької соціал-демократичної партії. Виходила в Берліпі з 1891 по 1933 р.

З другої половини 90-х років, після смерті Ф. Енгельса, редакція газети опинилась в руках правого крила партії і систематично друкувала статті опортуністів. У роки імперіалістичної війни (1914—1918) газета була на позиціях соціал-шовінізму. Після Жовтня вела антирадянську пропаганду.

Чи пам’ятаєш «Третье письмо к тетеньке» Щедрі на? —У цьому творі («Отечественные записки», 1881, вересень), сконфіскованому цензурою, М. 6. Салтиков-Щедрін викривав терор, шпигунство і провокацію, що панувала у 80-х роках у Росії. Нагадуючи братові про це, Леся Українка застерігала його від необережних висловів у листах.

Річі — дружина Михайла Косача, О. G. Судовщикова.

63. ДО О. Є. СУДОВЩИКОВОЇ-КОСАЧ. 21 березня 1899 р. Берлін

Вперше надруковано в російському перекладі у вид.: Собр. соч., т. З, с. 193—194. Українською мовою опубліковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 260—261.

Подається за автографом (ф. 2, № 94).

...«Казка» краще, ніж «С о н»...— Йдеться про поему Лесі Українки «Давня казка» (1893) та вірш «Сон» («Був сон мені колись», 1891).

...май одвагу стати з нею (лірикою) вище «суд а г л у п ц а»...— Поетеса згадує тут вірш О. С. Пушкіна «Поету» (рядок «Услышишь суд глупца...»).

... один глупуватий роман Bourget... — Поль-Шарль-Жозеф Бурже (1852—1935), французький письменник і літературознавець, у своїх творах захищав традиції буржуазного суспільства, зокрема в питаннях сім’ї і становища жінки. Йдеться про його роман «Учень» («Le disciple», 1889).

...н е пишете нічого про Є в ц ю...— тобто про дочку М. П. Косача Євгенію (вона ж Імочка; парод. 1898 p.).

„.і маму т в о ю,..— Ганну Іванівну Судовщикову.

64. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ, А. М. ДРАГОМАНОВОЇ

І Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ-ШШПМАНОВОЇ. 19 квітня 1899 р. Берлін

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 210—211.

Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548).

«L£gendes» («Легенди») — видана 1896 р. в Парижі брошура Лідії Драгоманової-Шишманової «Legendes religieuses Bulga-res», що містила переклади болгарських релігійних легенд.

Мінцес Борис — професор Софійського університету, знайомий Драгоманових.

Що се так обідили Болгарію...— 1899 р. у Гаазі відбулась конференція миру, що встановила закони і звичаї війни, права та обов’язки нейтральних країн тощо. Болгарія не була запрошена на цю конференцію.

У нас в Росії таке робиться...— Йдеться про придушення студентського руху в лютому 1899 р.

65. ДО М. І. ПАВЛИКА. 9, 10 травня 1899 р. Берлін

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 263—264.

Подається за автографом (ф. 101, № 352).

Він був засланий в кінці 70-х р о к і в...—М. В. Кова-левського заслано до Сибіру (в м. Мінусінськ) 1879 p., звільнено 1882 р.

Я поет «ѵ о n Gottes Gnade» (як казав Фран-к о)Можливо, мається на увазі стаття І. Франка «Леся Українка» («Літературно-науковий вісник», 1898, т. З, кн. 7), де високо оцінено поетичний талант Лесі Українки.

«Видавнича спі лка» — «Українсько-руська видавнича спілка», громадська видавнича організація, заснована 1898 р. у Львові, існувала до 1917 р. Здійснила понад 300 видань художньої і науково-популярної літератури. Головними засновниками і редакторами були І. Франко і В. Гнатюк. 1899 р. «Спілка» випустила вбірку поезій Лесі Українки «Думи і мрії».

...т ри книжки свого виданн я...— Йдеться про книжки:

С. Ковалів. Дезертир та інші оповідання; І. Франко. Поеми; О. Ко~ билянська. Покора