Делісія Леоні - Повстала з попелу, Делісія Леоні

Я спантеличено знизала плечима, не бажаючи першою говорити про такі речі. Незвично було бачити на його обличчі таку іронічно-сумну усмішку.

— Думаю, ти все зрозуміла, Торі. Щоразу вбивався новий король чи спадкоємець, щоб Тулай зміг вселитися в його тіло та правити королівством. У його розпорядженні було багато фавориток та інших жінок, щоб розплодити тут своїх дітей, носіїв цієї жалюгідної крові великого Тулая. Щоразу вбивали все нового і нового претендента на трон. Жерці дуже ретельно підходили до цього питання, щоб не залишити живими жодного члена королівської сім'ї ні з одного боку, ні з іншого. Отже, вся королівська кров винищена. І знаєш… я, мабуть, погоджуся з тобою. Через цю мерзенну боротьбу між батьком і сином загинули невинні люди. Винищили, наче заразу всю королівську родину. І все для того, щоб наш Тулай міг правити, ні в чому не потребувати і чекати години розплати.

Я тихенько зітхнула і майже непомітно похитала головою.

— Ти єдиний член королівської родини?

— Не єдиний. Але з чоловічої статі так, і я маю всі права повернути собі те, що належить мені по праву. Трон.

Я не чекала такого повороту, тому впала в найближче крісла.

—  Ви ховалися весь цей час?

— Мої предки ховалися, бо це ненаситне братство завжди шукало таких, як я, щоб знищити нас. Але якщо мої предки воліли саме ховатися, то я вважав за краще боротися.

Я знову задумалася, намагаючись зрозуміти чоловіка. Виходило абсолютне безглуздя. Я вже й заплуталася, хто кого хоче вбити.

— Ти спалив мою сім'ю, хотів убити мене. Думаєш, твоя історія повинна мене якось зворушити?

Деміан скривився.

  — Мені від тебе нічого не потрібно. Хоча… якби ти була завжди такою, як зараз, можливо, я не відмовився б, повторюся, від такої дружини, як ти. І чесно зізнаюся: не шкодую про жодний зі своїх вчинків. Після всього, що пережила моя сім'я і наскільки важко моєї матері довелося вибитися в люди, я не відчуваю за собою провини, що я вбив тих, хто якимось чином причетний до загибелі моєї родини.

«Гарна історія, Торі, щоб повірити. Щоб заволодіти тобою».

— У тому числі й жерців?

Деміан мовчки кивнув головою.

— Я чудово розумію, що нам з тобою не під силу буде вбити Рейлі, але нам під силу йому не підкорятися.

— А коли ти мене… ґвалтував чи спалював мене, ти в цей момент підкорявся чи не підкорявся його волі? – глузливо уточнила я. – Або як ти там казав? Не відчував провину за те, що вбивав усіх, хто причетний до загибелі твоєї родини.

«Молодець, Торі! Не підпускай цю мерзотність до себе. Пам'ятай: він твій ворог. І за першої ж нагоди, він уб'є тебе. Він не потрібний тобі, щоб досягти того, чого ти бажаєш. Згадай помсту… він її заслужив».

Безперечно, Деміан був одним із моїх ворогів. Він нічим не кращий за мого братика, жерців і всіх інших людей, які скинули Хаоса, які вирішили, що правити землею дозволено лише їм одним.

—  Я не вибирав служіння Рейлі. Так, знаєш, я – один із тих, хто на своїй шкурі відчув правління богів. І був би радий позбавити людей їхніх ігор. Навіть ось взяти нинішній приклад: Рейлі бажає позбутися людства. Погрався та втомився? Вирішив завести нових акваріумних рибок? Тільки позбавившись богів, ми зможемо самі керувати своїми долями.

— Яка амбітність! Ось якимось таким я тебе й уявляла. Значить, не помилилася, - підводячись із крісла, винесла я свій вердикт. Цими словами він мене не розчарував. - Значить, спалював мене свідомо?

— Це був єдиний спосіб позбутися за раз усіх божків, — знизав плечима чоловік.

В душі несподівано здійнялася нова хвиля помсти. Адже за фактом, через такі, як він і почалося все. Він також тихо чекав, а потім брав активну участь у тому, щоб убити всіх нас: мене, мою сім'ю, Тулая та Хаоса.

«Йому немає виправдань».

І не буде. Я пройшла до вікна і задумливо подивилася в далечінь. Звідси не видно площу, де все відбувалося. Я витягла перед собою руку і покликала крижане полум'я.

— І який твій план, Деміане?

— Нам треба знищити всіх жерців. Свою волю він диктує через них. Як ти чула, принаймні частина з них уже знає справжній план Рейлі. Залишимося правити королівством ми з тобою вдвох. Ти станеш моєю королевою, наша сила відлякає кожного, у тому числі і Рейлі. Йому не буде ким управляти.

Я повернулася із запаленим полум'ям до Деміана. Я навіть не почула, як він підійшов до мене.

— Вважаєш мене все тією ж наївною дурепою? Йому потрібна моя сила. І йому вже не потрібний ти. Що ти вже безперечно зрозумів і тепер намагаєшся вижити…

—  Вікторія ...

Я похитала головою, і посміхнулася, бачачи його зляканий погляд, коли він стежив за моєю рукою, що палахкотіла в синьому вогні.

— Що ти задумала? – холодним тоном промовив Деміан, а мені чомусь стало смішно. Невже щось запідозрив?

«Убий його».

В одну мить я побачила рішення. Справедливе рішення. Мені просто треба вбити Деміана, помститися йому за всі смерті, а потім... убити себе. У цьому світі більше не буде сили, здатної знищити тут усе. Рейлі буде дуже розчарований.