Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова

Глава 33.

Уже наступного вечора, сидячи в батьків удома, отримала від Алекса повідомлення: "Під теплим об'ємним светром зручно ховати захист. Кохана, дякую за пораду".

Відповіла йому: "Бережи себе. Люблю тебе".

Мама мене міцно обійняла, вона бачила наше листування. А я обіймаючи її відчула, що вона вагітна. Було відчуття, немов я відчула серцебиття. Обійняла її дбайливо і замурчала задоволено. А ще зрозуміла, що ні мама, ні батько поки що про дитину не знають. Їм наче не дають побачити. Напевно, це поки що на краще.

— Люблю тебе, мамо.

Поруч сів батько і обійняв нас обох.

— Ми тебе теж любимо рідна.

Подивилася на Януша, він мені посміхнувся.

— А тортик у вас є?

— Є, — із задоволеною посмішкою сказав Януш.

Вислизнула з обіймів батьків.

— Чай будете? — запитала в них.

— Так.

— Януше, тортик дістанеш? І ще дещо у справі хотіла запитати в тебе.

— У якій справі? — запитав батько.

— Ходімо, покажу. Хлопці розслідують.

Мама не пішла з нами. А я коротко розповіла, що за справа вчора друзям дісталася. І про мертвого політика. Батько тихо й заковиристо вилаявся.

— Ось значить, куди він пропав. Його оголосили зниклим безвісти тиждень тому. Ось і знайшовся. Піду, батькові подзвоню.

Варто було батькові вийти. Я створила захист від підслуховування і запитала в Януша.

— Ти в курсі, що мама?

— Ага. Тільки я нікому не говорив. Бачила хто?

— Навіть не намагалася, батько б побачив. Зараз подивлюся.

Відчула, як брат прибрав захист від підслуховування, значить, не подивлюся.

— Ну що, тату?

— Дін каже, що припускали це.

— Потрібно бути обережним із містером Джонсом, він Лішкорту капость залишив. Добре, що швидко дар спрацював і показав, що і де. І його дружина змогла це все вилучити. Дрібні такі паразити, магічні, які повільно, але вірно випивають силу і дар до смерті.

— Нас можеш перевірити?

Кивнула, прикривши очі, звернулася до дару. З батька зняла одне прокляття. Потім подивилася на старших братів. На них теж висіли уривки прокляття. Але я б тут не ризикнула лізти. На батьку було слабке, на братах набагато сильніше, хоч і частково порушені.

— Дерек, Ронбер, вам потрібно сьогодні, максимум завтра, звернутися до фахівця і зняти уривки прокляття.

Потім дар показав на маму, відчуття ніби з мене повітря вибили одним махом. Батько притримав мене. Мама була оповита темною сіткою.

— А мамі потрібно терміново, сьогодні. Щось мені погано.

І свідомість померкла. Прокинулася я в клініці. Але не у звичайній лікарні, а в тому її відділенні, де знімають різного роду енергетичні впливи.

— Вас зачепило по дотичній, — сказав хлопець в окулярах артефактах.

— Це через те що я з батька зняла прокляття?

— Ні. Це було на вашій матері. Їй уже допомогли і зняли вплив. Вона відпочиває. У вас загалом гарний захист, ми його відновили і підлатали ментальні щити.

В обійми батька я буквально влетіла.

— Моє малятко, — обійняв батько, він весь прям світився. — Ти вже знаєш? Брат сказав, що ти знаєш. У тебе нарешті буде братик або сестричка, молодша.

— Мама знає вже?

— Побачила, коли прокляття зняли. Але каже поки не видно хто це.

Я прикрила очі і сказала:

— Двійнята! Круто їх двоє хлопчик і дівчинка!

Я почала стрибати від радості, а потім підстрибнула і обійняла батька за шию.

— Ура! Нарешті молодші!

Лікар, що був поруч зі мною, тихо сміявся.

— Вітаю.

— Мама рада? — пошепки запитала в батька, він із задоволеною посмішкою кивнув.

Коли маму випустили з палати, я підлетіла до неї і дбайливо обійняла. Вона похитала головою і міцно стиснула в обіймах. Тож уже я мявкнула від цього.

— Ну, обіцяла тобі, вступиш до академії, буде тобі братик чи сестричка.

— І братик, і сестричка! — обрадувала я її.

— Оу, несподівано. Потрібно готуватися заздалегідь, а не як із хлопчиками і тобою.

— Ну, я вам дорослою дісталася. Буду тискати і няньчити!

— Не сумніваюся, у тебе такий багатий досвід дітей няньчити.

— Головне, що на мені все загоїлося, після їхніх пустощів.

Мама здригнулася і міцніше мене обійняла.

— Моє ти сонечко, — ласкаво проворкувала вона.

— Я всіх загнав перевіритися, — сказав батько, — і на всіх тією чи іншою мірою знайшли прокляття. Навіть на дітях.

У мене кров від обличчя відхлинула, і я похитнулася.

— Рідна, спокійно, — обійняла мама, — їх уже відпустили додому. На них були невеликі впливи, найімовірніше з батьків перетягнули. Це зі мною і тобою довше возилися. А твої брати з сім'ями вже вдома, і фахівці дім перевірили, і захист нам поправили, в тому числі від маленьких вандалів.

— А який зараз день тижня тоді?

— Ще неділя, — обрадував батько, — але в академію ти вже не потрапиш. Доведеться встати раніше і вранці відправлю.

— Добре, — видихнула.

Отримала назад свій телефон і рюкзак. Виявила кілька пропущених викликів від магістра Яліна. Одразу йому відписалася, що буду вранці вчасно. Він одразу мене набрав. Оцінив, де ми з родиною перебуваємо, і запитав:

— Що сталося? Я думав ти в Алекса.

— Енергетику чистили, — відмахнувся батько, — як виявилося, назбирали пристойно. Особливо Маїті сильно дісталося, не можу тільки зрозуміти звідки. Доньку доставлю вранці вчасно.

— Нехай спить уночі, а не вчиться або іншою фігнею не займається.

— Дар не фігня, — ледь чутно огризнулася у відповідь.

Але вранці все одно була не дуже виспаною і в тому стані, що когось загризу.

— Чого ти така зла? — запитав староста, ухиляючись від мого стусана.

— Племінниця вранці стрибала по мені. Ледь ребра не поламала, а потім я її ледь встигла зловити. Ця дрібниця активна з ліжка полетіла пластом.

— Скільки їй?

— Одинадцять уже, — сказала втомлено, — ось ти, о котрій годині прокинувся?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍