Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова

Гор винувато на нас подивився і вже не коментував, що Алекс поводиться злегка дивно. А він намагався заспокоїти збудження, яке не збиралося поки що вщухати.

— Не зрозумію, як я раніше справлявся.

— Раніше я типу маленька була, — з'язвила я.

На Алекса це як відро води подіяло. Він здригнувся і відчув, що збудження минуло і в голові прояснилося.

— Так-с, мене відпустило. Ліє, розповідай.

— Може, відпустиш, ти мені синців наставив уже. Добре, що ви не входили, тут кров великої рогатої тварини й однієї людини, яка у вас давно в морзі лежить, як невпізнаний чоловік без голови.

Зловила хлопця з криміналістів за комір. Це непорозуміння намагалося зайти в дім, не запитавши колег, чи можна.

— Ти що, безсмертний? — запитала в нього. — Там, між іншим, під шаром крові, ось це намальовано. Нам таке, звісно, ще не викладали. Але я свого часу Лішкорта розвела і він мені все розповів і пояснив, майже на пальцях. І більше, ніж я хотіла б знати.

Проявила малюнок пентаграми в повітрі, що була на підлозі. Мені підсунули аркуш паперу, і я на нього її перенесла. Криміналіст зблід і навіть посірів. А потім уже сам перехоплював колег і шипів на них наче розсерджена мама кішка.

— Бачу, правильно зробив, що попросив запросити цю юну особу, — сказав чоловік, який підійшов, судячи з того, як хлопці витягнулися, це їхній шеф. — Хм, погана штука.

— Висмокче життя і магію з усіх, хто увійде, — проворчала я.

Чоловік принюхався і посміхнувся, дивлячись на нас з Алексом.

— Сонце, трупик можеш нам упізнати? — запитав ласкаво коханий.

Довелося прикрити очі й знову звернутися до дару. Показала чоловіка, що значився як невпізнаний. Поруч стало надто тихо.

— Що не так? — запитала і подивилася на об'ємне зображення. — Хм, він політиком був, блін...

— Впізнала, — сказав Алекс як факт.

— Складно забути... Він колись допоміг закрити багатьох збоченців, любителів маленьких дівчаток. До нього тоді звернулися, і він посприяв.

Алекс мене притиснув до себе, погладив по спині. А мене вже почало потрясати.

— Хто намалював цю гидоту? — запитав шеф.

— Вгадайте, — буркнула я, — найманець із темних. Він давно мав бути мертвим, але ця нехороша людина жива.

— Ім'я, — гаркнув шеф.

— У нього їх багато. Я запам'ятала як Джонс, грав роль нормального куратора в моїй школі. У нього, мабуть, фішка, через різні артефакти витягати магію і життєву силу, — сама сказала і відчула, що має рацію — це його спеціалізація, — додала вже сипло. Потрібно Лішкорта попередити, він залишив йому погану зачіпку, витягне з нього життя віддалено.

Вивернулася з обіймів Алекса і трохи відійшла вбік, зателефонувала Лішкорту. Він відповів із п'ятого разу:

— Що?! — гаркнув він, не вмикаючи відео.

— Нехай ваша дружина перевірить вам спину на предмет дрібних чорних мушок, розмір близько міліметра і трохи менше. Район хребта, уздовж нього. Це "подарунок" від темного.

Лішкорт увімкнув відео і подивився на мене мовчки.

— У вас був невеликий занепад або просадка за енергією? — він кивнув.

У магістра в кімнаті було темно, але його дружину я побачила, і вона обмацувала і перевіряла чоловікові спину.

— Є, близько десятка.

— Ось... — ліч тихо вилаявся — рідна, ти зможеш витягти і не постраждати?

— Зможу. Скажеш адресата, поверну йому з відсотками.

Відключилася. Мені прилетіло коротке повідомлення: "Дякую".

Помітила, що вже прибули фахівці й деактивують пентаграму. Відтягла Алекса подалі. Його друзі помітивши цей маневр, теж відійшли, і шеф із ними. Пентаграма задимилася і вибухнула. Повалив їдкий смердючий дим.

— Зате тепер безпечно. Ну крім диму.

Ще через годину потрапили додому. Коханий одразу потягнув мене в душ, і там ми вже змогли відірватися, пестячи одне одного.

— Ти ж побудеш завтра зі мною?

— Угу, поки тебе не викличуть на роботу. Потім до рідних зайду на кілька годин.

— О котрій?

— Сьома вечора. Одягайся тепліше, стане в пригоді.